Чим міністр Вакарчук не догодив януковичам

“Зламав сотні тисячі доль молодих українців... Принижує російськомовне населення”... Кремлівські куратори дорікають “своїм” політичним силам у невиконанні обіцянок...

Ось уже три тижні Партія регіонів зриває роботу парламенту, посилаючись на три причини: небажання коаліції підвищувти соціальні стандарти й звільняти з посад міністра внутрішніх справ “пияку” Юрія Луценка та міністра освіти й науки „націоналіста” Івана Вакарчука. Із підвищенням „мінімалки” все зрозуміло: чистий передвиборчий піар, коштів на це немає і не передбачається. З Луценком теж повна ясність – ніколи Борис Колесников не подарує йому чотирьох місяців у СІЗО, а Рінат Ахметов – гиденького чайку. І німецькі пригоди Юрія Віталійовича є неабиякою причиною для його відставки.

Іван Вакарчук
Іван Вакарчук
Але чому так заповзялися „регіонали” за Вакарчука-старшого? Схоже на те, що його відставки ПР добивається цілком серйозно – на відміну від „підвищення соціальних стандартів”.

У ході потужної інформаційної атаки на міністра депутати ПР приписали йому чимало всіляких гріхів. Першою ластівкою став відкритий лист одіозного Дмитра Табачника, опублікований ще наприкінці січня. Іван Вакарчук виявився винним і в корупції в системі освіти, і в зубожінні вчителів, і в „тотальній націоналістичній пропаганді, яка й визначає зміст навчального процесу”, і в запровадженні системи тестування, яка „відучує учнів самостійно мислити” з тим, щоб виховати їх „у дусі компрадорського націоналізму”. А найстрашніше в тому, що він запропонував змінити ст. 5 Конституції України, аби визначити українську мову як мову навчання в Україні (!!!) Дивна річ, а яка ж іще мова має бути в цій державі мовою навчання на 18 році її існування? Це – „компрадорський націоналізм”? А списувати на одного Вакарчука всі справді тяжкі проблеми, що накопичилися за багато років, принаймні несправедливо.

Утім, „шакала Табакі” вже давно не сприймають всерйоз навіть у рідній партії. Але цього разу він явно був виразником загальнопартійної лінії, оскільки раз за разом почали з’являтися нові критичні щодо Вакарчука коментарі та інтерв’ю „регіоналів”. А 23 червня депутати ПР Табачник, Бойко, Горбаль і Толстоухов запропонували парламенту звільнити міністра з посади. Того ж дня „сигналізатор” фракції ПР Михайло Чечетов, чия пухла долоня указує слухняним депутатом, як голосувати з того чи іншого приводу, деталізував мотиви, якими керувалися його колеги. Він заперечив главі Секретаріату Президента Вірі Ульянченко, яка закономірно пов’язала появу проекту постанови про звільнення Вакарчука з наближенням президентських виборів. Ні, заявив „златоуст” ПР, Партія регіонів бажає звільнити міністра через те, що хоче „захистити інтереси простих людей, перш за все, молоді”. Виявляється, «Вакарчук своєю бездарною політикою щодо проведення зовнішнього незалежного оцінювання зламав сотні тисячі доль молодих талановитих українців. Він знищив середню школу... Ще він переписує історію, викреслив з неї найсвятіше, те на чому треба виховувати патріотів – це Велика Вітчизняна війна...»

Просто жах. Не професор, а демон якийсь із рогами. Ось тільки як це він примудрився переламати ті сотні тисяч доль? Це тому, що тести українською писати довелося? Так не за адресою критика, шановний пане Чечетов! Якщо якісь долі й ламаються (і то багато менше, ніж ви заявляєте), то до цього причетні якраз ті, хто закликав не вивчати державної мови, агітував проти цього дітей та їхніх батьків, хто гальмував створення українських шкіл на Сході та Півдні України. Вам не муляє ваш однопартієць, секретар Донецької міськради Микола Левченко, який закликає взагалі знищити українську мову як явище? Може, його б у відставку? Цей високопосадовий чиновник-“регіонал” і його колеги-однодумці якраз і є головними винуватцями утруднень, які виникають у молодих людей при складанні тестів. Тут на рідкість доречне прислів’я про перекладення провини з хворих голів...

А 24 червня включилася „важка артилерія”: в ефірі Харківської обласної телекомпанії лідер ПР Віктор Янукович заявив, що його політична сила має намір якнайшвидше звільнити міністра Вакарчука. Дослівно – „мітлою вимести”. За що? А за те, що спокійний та інтелігентний міністр, виявляється, „принижує російськомовне населення” і „здійснює політику насильницької українізації”. Отакої. Хоч би якісь слова Вакарчука навели – на кшталт про тих „російськомовних козлів, які заважають нам жить”. І чому, скажіть на милість, ця українізація „насильницька”? Хіба на пунктах здачі тестів були беркутівці з автоматами помічені? Не хочеш – не складай. Хочеш вчитися далі, вивчи українську мову, державну, між іншим, склади тести – і вчися на здоров’я в ліцеї, гімназії, інституті... І не слухай тупоумних левченків.

Того ж 24 червня свого роду розширений коментар до заяви Януковича видала депутат ПР і колишня журналістка Олена Бондаренко: оця сама „насильницька українізація”, про яку сказав її шеф, виявляється, потенційно знижує „конкурентоспроможність наших дітей. Дитина, яка змушена чомусь за примхою Президента і міністра слухати складні науки – математику, фізику, хімію – на нерідній мові, думає вже не про суть предмету, не про хімічні і фізичні процеси. Вона думає про те, як перекласти той або інший термін”.

Цікаво, чи не приходила цій пані думка про те, що найліпше було б зробити так, аби українські діти сприймали українську мову саме як рідну і не мали ніяких мовних проблем. Спокійно слухала б природничі науки рідною українською мовою і легко жонглювали термінами. Мала б чітку самоідентифікацію, відтак і велику конкурентоспроможність. Чесно кажучи, незрозумілою залишилася думка Бондаренко, що, мовляв, тестування відрізало шлях до вузів тим, хто закінчив школу 3–5–7 років тому. Знайомство з матеріалами тестів упевнило автора, що складати їх значно легше, ніж колишні перехідні та вступні іспити.

Ні, річ не в цьому... І навіть не в тому, що в підручники з музики для 8-го класу Славкові Вакарчуку присвячено 4 сторінки, а „Бітлам” – 2 сторінки (справді негарний факт, потрібно було принаймні не вестися на лизоблюдство). І не в тому, що Вакарчук-старший досі тримає про всяк випадок вакантним своє попереднє місце ректора Львівського університету. Навіть у наші буремні й непередбачувані часи це не дуже етично.

Але звільнити Вакарчука хочуть якраз за „українізацію” та „українську мову”. Політолог Володимир Кулик пояснив, чому Вакарчук серед невгодних для „регіоналів” урядовців посідає одне з чільних місць: „Він зважився перейти від слів до діла: випускники і вступники муситимуть володіти державною мовою. А це не може не викликати ненависті в людей, котрі хочуть бути елітою нації та водночас ігнорувати українську. Для прибічників так званої двомовності – яка насправді багато де була б російською одномовністю – скинути його навіть важливіше, ніж міністра культури Василя Вовкуна, який наполіг, аби українська звучала в кінотеатрах”.

Наближення президентських виборів ще більше загострило мовне питання для згаданої Куликом „української не-української” еліти ПР. Колись ідеологему „другої державної” вони зробили однією з основних у всіх своїх виборчих кампаніях. Комуністи, „вітренківці”, вітчизняні радикальні виборці та кремлівські куратори частенько дорікають у невиконанні цих обіцянок. Тому так важливо досягнути хоч якоїсь перемоги на „мовному фронті”. Ця обставина є ще однієї причиною такої ірраціональної „жаги” лідерів ПР до скинення Вакарчука з міністерської посади. Адже міністр став однією з ключових постатей у справі реального впровадження української мови в надзвичайно важливу – освітню – сферу суспільної комунікації.

Микола Писарчук