http://yatsenyuk.mybb.ru/ голі дівчата 14 років ню еротіка зірок на пляжі голі дівчата - фото голі дівчата 18 років молоденькі дівчата голі дівчата ru-ru Tue, 14 Jul 2009 22:12:54 +0400 MyBB/mybb.ru http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=136#p136 <p>Римські канікули під парканом українського консульства</p> <p>Наші закордонні паспорти ми залишили в сейфі туристичного автобуса - великого, двоповерхового і від того, як здавалося, ще надійнішого. Автобус викрали вдосвіта. З нашими документами, зрозуміло, і навіть деякими речами. Римські канікули затягувалися... Звісно, в чужій країні насамперед шукаєш захисту у рідного консульства, функція якого – вирішувати проблеми своїх громадян. Але не так сталось...</p> <p>Останній день перебування у Вічному місті перед поверненням на батьківщину. Ранній ранок. Після сніданку українська група з рюкзаками, сумками, валізами спускається до виходу з готелю, щоб занести речі в автобус і вирушити на екскурсію до Ватикану. Народ збирається, автобуса все немає. Серед туристів починають ширяти чутки, мовляв, автобус обікрали. Кожен відразу згадує про речі, залишені в салоні, особливо про закордонні покупки. Починається перша хвиля паніки.</p> <p>Невдовзі істина з’ясовується. Вона сумніша, ніж чутки: наш двоповерховий автобус, який ще о третій годині ночі було видно з вікон готелю, вранці безслідно зник, його викрали. Усі закордонні паспорти групи (крім двох щасливців, які напередодні забрали свої документи для отримання грошових переказів) залишалися в його сейфі. Поліція оптимізму не додала, зазначивши поміж іншим, що в Римі кожні три хвилини крадуть машини. Керівництво готелю поспівчувало нам і на деякий час люб’язно погодилося виділити кімнатку для нашого багажу. На цьому гостинність скінчилася.</p> <p>Екскурсію по Ватикану не відмінили. Поки ми насолоджувалися папськими музеями і храмами, щоправда, без належного спокою і заспокоєння в душі, керівники групи пішли шукати допомоги в українському консульстві. На запитання, де можна розмістити людей, поки не вирішиться питання з тимчасовими документами, в консульстві відповіли, що вони - не готель. Транспорту для відправки своїх громадян на батьківщину в них тим більше не виявилося. Загалом, вирішуйте свої проблеми самі, а наша справа маленька...</p> <p>Після сумбурної екскурсії нас всіх збирають в готелі. Виявляється, щоб одержати тимчасові документи на виїзд з країни, ми повинні подати до консульства український паспорт, що засвідчує нашу особу. Зрозуміло, що туристам за кордоном, зазвичай, не потрібен рідний національний паспорт, тож він залишається удома. Отак, боронь Боже, трапиться за кордоном якась халепа у громадянина України з документами – і доводь потім по всіх інстанціях, що ти не верблюд. Загалом, консульство “виявило нам велику ласку”, не ставши вимагати від нас українських паспортів, а задовольнившись місцем прописки. Причому декларовану прописку кожного члена групи мав перевірити Інтерпол, і якщо вона збігалась із справжньою – дати добро на видачу тимчасових документів.</p> <p>П`ятниця. Друга половина дня. Всі розуміють, що процес підтвердження прописки тривалий, та й займатися нашими документами активно почнуть тільки у понеділок. А до нього, як кажуть, дожити треба. Виникає ключове питання – де? І тут, вже не знаю яким чином, організаторам поїздки вдається вийти на Українську греко-католицьку церкву, яка погоджується нам надати тимчасове житло. Мало того, від імені церкви за нашим багажем присилають невеликою бусик, щоб ми не тягалися з сумками по Риму, а самих нас зустрічають увечері в будинку Папського Інституту Покрови Божої Матері багатою вечерею. Приготовлені паста, піца й інші ласощі на смак не поступаються стравам з італійських ресторанів. Як пізніше мені вдалося дізнатися, всі ці щедрі сніданки та вечері на чотири десятки людей впродовж кількох днів готували дві тендітні сестри. За що їм величезна подяка від всієї нашої групи. Ситі, чисті, обігріті ми вкладаємося спати з думкою, що хоч держава Україна вкотре не виявила завзяття в розв’язанні бід своїх співгромадян за кордоном, світ таки не без добрих людей.</p> <p>Коли я пізніше запитала сестру Ніколаю, як вони погодилися прийняти 40 чужих людей і розділити з ними свій дах і їжу, вона щиро здивувалася і з безтурботною усмішкою вимовила: “Які ж ви чужі? Ви ж наші рідні, українці”. Найдивовижніше, що серед нас не було, мабуть, жодного греко-католика. Істинно віруючі люди, абсолютно безкорисливі, з безмежною душевною добротою. Їх майже ніколи не було видно, але їх турбота відчувалася скрізь. Ніколи не знаєш, де знайдеш, де втратиш.</p> <p>Прокидаємося під дзвони. Поряд з будинком Папського Інституту Покрови Божої Матері розташований греко-католицький собор Святої Софії. 40 років він є центром духовного життя українців і всіх вірних східного обряду в Римі. До речі, під час свого останнього візиту до Риму Президент України Віктор Ющенко теж відвідував цей собор, фотографував його унікальні мозаїки і обіцяв матеріальну допомогу, яка так і залишилася тільки на словах.</p> <p>Наступного дня після сніданку нам надали повну свободу дій, сказавши, що в консульстві вирішать наше питання не раніше вівторка. Римські канікули тривали. Але вже надвечір ситуація змінилася. Все ж таки комусь із сильних світу цього вдалося “умовити” консульство попрацювати у вихідні. Після дня, проведеного в його стінах, тимчасові паспорти нарешті одержані, питання з транспортом керівництвом групи вирішене, можна вирушати на батьківщину. Служителі церкви і цього разу виявляють безмежну щедрість, забезпечивши нас в дорогу водою і провізією.</p> <p>Все закінчилося хепі-ендом, якщо не рахувати втрачених паспортів і деяких речей. Але ми одержали ще одне підтвердження не стільки нездатності, скільки небажання держави Україна виручати з біди своїх громадян. </p> <p>Анна Ященко</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:12:54 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=136#p136 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=135#p135 <p>Конституція України як гра у футбол бляшанкою</p> <p>Основний Закон України дуже схожий на наших політиків. Це й не дивно: вони народжували його в муках нічного компромісу, вони виховували і перевиховували його «під себе», роблячи іграшкою своїх уявлень і помилок, а найчастіше - своїх змінних настроїв та інтриг.</p> <p>Але мова зараз не про це. Мова про одну дуже специфічну властивість, яка об`єднує їх усіх. Щодо будь-якого помітного вітчизняного політика є цілком певні уявлення, про які в медіа-співтоваристві раптом стає не прийнято говорити. Чи то з ввічливості, чи то з якихось інших міркувань, вищих, ніж низькі факти.</p> <p>Ющенко, Тимошенко<br />Ющенко, Тимошенко<br />Узяти хоч би Ющенка. Почитати наших провідних журналістів – то всі вони не лише давно знають ціну Президентові, але, як з`ясовується, знали її завжди. На підтвердження чому наводяться публікації 2002-2003 рр. - тобто, задовго до 2004 року, коли з високих міркувань боротьби за демократію акули пера не без надриву писали про «народного Президента» і «надію нації».</p> <p>А, скажімо, Юлії Тимошенко тільки дуже вже маргінальні опозиціонери дозволяють собі зрідка дорікнути, ну, скажімо, дружбою з Лазаренком, як головним джерелом первинного накопичення капіталу. У тому числі й політичного.</p> <p>Не виключено, що про відомі відсидки Віктора Януковича так ніколи й не було би сказано публічно, якби Ганна Герман не вирішила «зіграти на випередження» своїм реабілітаційним розслідуванням, що широко висвітлювалося.</p> <p>І т.д. Було б неважко розгорнути довгий список нюансів з життя і діяльності Володимира Литвина, Арсенія Яценюка і т.п. - до Юрія Луценка і Анатолія Гриценка включно. Але це не цікаво: нюанси ці хоч і не афішуються, але загальновідомі. Просто про них не прийнято говорити.</p> <p>Ось це ж ввічливе або підступне замовчування відрізняє нашу Конституцію. У ній і в історії перманентних спроб її поліпшення сконцентровані основні проблеми суспільства і політикуму України.</p> <p>Зокрема, і прагнення до підміни «тьми низьких істин» казками і міфотворчістю - що прославляє або принижує залежно від настрою та інтересів учасників.</p> <p>Про проблеми Основного Закону говорять усі. І інтерпретують ці проблеми кожен по-своєму. Пропонують і намагаються нав`язати рішення - кожен за своєю міркою. Вносячи, таким чином, посильний внесок до створення міфу і посилюючи невідповідність між записаним де-юре і наявним де-факто.</p> <p>Наприклад, внесення змін. На складності їх механізму, на труднощах просування цим хитромудрим шляхом постійно будується велика кількість розрахунків. Механізм і справді багатоетапний, ретельно прописаний. Ймовірно, юридично дуже грамотний. І такий, що жодного разу не застосовувався сяк-так успішно.</p> <p>Радикальний пакет поправок від 8 грудня 2004 року був прийнятий одним махом. Якраз після того, як у строгих рамках конституційної процедури цей же пакет був остаточно, і, здавалося, безповоротно провалений.</p> <p>Та й чи могло бути інакше? Передвісник нинішньої Конституції, т.з. «Конституційний договір» від 7 червня 1995 року, був прийнятий Радою всупереч усім діючим тоді нормам, без обговорення, всього лише 240 голосами. Необхідної конституційної більшості й близько не було, та зате була загроза: Указ президента Кучми про проведення всеукраїнського опитування про довіру собі і Раді.</p> <p>Конституція<br />Сама нинішня Конституція - плід не дуже тверезих і дуже напружених дискусій в ніч з 27 на 28 червня 1996 року. Знову ж таки, під загрозою указу про референдум.</p> <p>Саме такий механізм і є справжнім, і може вважатися освяченим традицією: спочатку всі зацікавлені особи протягом як мінімум року до хрипоти обговорюють конституційні норми - і так і не приходять до згоди. А потім наступають критичні обставини, після чого протягом кількох годин, у крайньому разі, доби - знаходиться компроміс.</p> <p>Або не знаходиться - якщо критичні обставини не настають.</p> <p>Що характерно: всі спроби формально дотримуватися законної процедури жодного разу не дали результату.</p> <p>Як за часів болісного й безплідного процесу імплементування результатів т.з. «референдуму за народною ініціативою» 2000 року. Незважаючи на, здавалося б, повний контроль Кучми над парламентом - «імплементації» так і не сталося.</p> <p>Звичайно, референдум був сфальсифікований відверто й нахабно. Але якраз про це практично не йшлося - принаймні, до одкровень Мельниченка (а це відбулося лише восени 2001 р.). Фальсифікація відносилася якраз до тих обставин, про які знають усі, але прагнуть не згадувати. У тому числі й тому, що цей факт не мав анінайменшого значення для прийняття рішень. Точніше, для їх неприйняття.</p> <p>Рада, у тому числі і кучмістські фракції, так само саботували б «імплементацію», якби референдум пройшов бездоганно за всіма критеріями і дістав би реальну підтримку громадян. Тому що поправки-2000 створювали механізм тотальної переваги президента. А нікому, навіть найзавзятішим креатурам Кучми, не хотілося опинитися в такій залежності від капризів і настрою Леоніда Даниловича. І навіть Володимир Литвин, який за часів перебування на посаді голови президентської адміністрації числився одним з ключових організаторів «референдуму», ставши спікером новообраної Ради в 2002 році, так само саботував усі спроби свого шефа повернутися до питання про імплементацію.</p> <p>Аналогічно безрезультатний шлях пройшла й ідея «Конституційної реформи» 2003-2004 рр., висунута&#160; вже новим главою АП Віктором Медведчуком.</p> <p>Очевидно, що застосування або незастосування Конституції на практиці має мало спільного з її прописаними нормами, але у всіх серйозних випадках є результатом домовленостей або не домовленостей політичних груп і їх вождів.</p> <p>Найочевидніший приклад: недавня спроба протягнути перенесення дати президентських виборів на жовтень провалилася не тому, що суперечила букві Основного Закону, і навіть не тому, що лідери ПР зметикували, що осінні вибори залишають шанс Тимошенко. Вони просто не захотіли без достатніх гарантій і компенсацій з боку БЮТ сваритися з Ющенком - володарем не стільки президентської влади, скільки президентського статусу.</p> <p>У країнах т.з. «традиційної демократії» політичний процес - це щось подібне до статусного чемпіонату з футболу, а Конституція, відповідно - як Кодекс його проведення. А у нас політика - це к&#243;пання бляшанки дворовими командами. Тобто формально правила ті самі, але хто ж їх дотримується? І взагалі тут кульмінаційний момент - не гол (у дворових матчах їх дуже багато), а задушевна купа-мала-бійка в кінці.</p> <p>Звичайно, у великих змаганнях теж трапляються і замовлені матчі, і допінг, і нечесне суддівство. Але з цим борються, і, зловивши - карають.</p> <p>У зв`язку з суддівством варто відзначити, що експерти, які з серйозним виглядом обговорюють перспективи запитів до Конституційного Суду України, після юридичного розбору як ключовий аргумент наводять політичний розклад суддівських: стільки-то контролює Тимошенко, стільки-то - Ющенко, стільки-то - Янукович. Навіть дивно, що фахівці досі соромляться відкинути нудну юридичну частину - абсолютно даремну і таку, що лише марно займає газетні площі і дорогий ефірний час.</p> <p>І це теж - дань традиції, що склалася. Адже найвідомішим вердиктом Конституційного Суду України стало легендарне рішення рахувати 10 років правління Кучми - одним президентським терміном.</p> <p>Тут, до речі, цікаве питання - чому Кучма, отримавши формальне право на «другий» (а людською мовою - на третій) термін, так і не посмів цим правом скористатися?</p> <p>Можливо, у тому числі й тому, що разом з внутрішніми «розборками», в нашій&#160; політиці чималу роль грають зовнішні чинники. Той же Леонід Данилович зовсім не хотів опинитися в положенні «невиїзного» Лукашенка. Особливо враховуючи розмах сімейного бізнесу і заощадження, що зберігаються далеко за межами Батьківщини. Що, як стверджують, не було таким вже великим секретом для спеціальних відомств іноземних держав - як близьких, так і дуже далеких.</p> <p>Так, у більшості наших політиків, пов`язаних з великим бізнесом (а вони з ним пов`язані практично всі) існують зарубіжні вклади і відповідні проблеми. Тому мало хто з них може не звертати вже зовсім жодної уваги на багатовекторні поради і побажання зарубіжних доброзичливців. Зокрема, вимогу дотримуватися елементарних норм пристойності.</p> <p>Кучма, Медведчук<br />Кучма, Медведчук<br />Власне, тому й виникла свого часу ідея згадуваної вже «конституційної реформи». Досі невідомо, яким чином великий юрист Медведчук переконав Кучму в тому, що її прийняття стане механізмом збереження Леоніда Даниловича у владі. Можливо, передбачалося, що Кучма стане прем`єром з посиленими повноваженнями, а, можливо, Віктор Володимирович просто морочив голову літній людині, яка не бажала розлучатися з владою. «Морочіння голови» взагалі є фірмовим стилем «школи Медведчука», що до цих пір успішно демонструє і сам великий юрист, і кращий випускник «школи» - Віктор Балога.</p> <p>Принципово ж важливим є те, що урочисті слова про недосконалість Основного закону, про необхідність його поліпшення, про демократію, про незалежність гілок влади, про необхідність дотримання/зміцнення балансу між ними - все це димова завіса. Вживана з ввічливості або внаслідок сором`язливої скромності.&#160; Насправді, з усіма конституційними переговорами, по суті, йдеться тільки про одне - про стягування на себе ковдри владних повноважень.</p> <p>У «законах Мерфі» стверджується: про що б не говорили люди, насправді вони говорять про гроші. У нашому випадку, - про владу, як механізм доступу до грошей, їх отримання, розподілу і перерозподілу.</p> <p>Якщо відкинути словесне лушпиння, то стає абсолютно зрозуміло, що біди нашого суспільства - не в Конституції і не в її нормах, хоч вони далекі від досконалості, і навіть куди більш, ніж спочатку є недосконалим будь-яке творіння рук людських.</p> <p>Але проблеми, як і 80 років тому - не в законах, а в головах. І їх не вирішити перекроюванням конституційної галявини - яка напевно не стане ні останньою, ні передостанньою. Тому що кожний з новаторів насправді прагне вирішити лише свої сьогохвилинні завдання. А відразу після чергової наруги ситуація зміниться непередбачувано і виникнуть нові проблеми.</p> <p>Можна занудно, хоч і абсолютно справедливо нагадати, що стійкість державній машині додають лише укорінені традиції і дієві механізми громадського суспільства. А для всього цього потрібен час, протягом якого було б непогано спробувати просто виконувати діючий закон. Але надій на такий ризикований експеримент вже практично немає.</p> <p>Приліт гуманоїдів з далекої галактики, які, нарешті, налагодять у країні нормальне життя, - уявляється набагато реалістичнішим варіантом.</p> <p>Валерій Зайцев, «Новые Грани», спеціально для УНІАН</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:12:29 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=135#p135 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=134#p134 <p>Іван Куровський: на ринок нерухомості повертаються спекулянти</p> <p>Коли прокинеться ринок нерухомості? Що буде з цінами на житло? Чи&#160; впадуть вони до тієї межі, коли житло стане реально доступним для більшості українців?</p> <p> Про це, як правило, розмірковують ріелтори, фінансисти, страхувальники. Рідше – ті, хто, власне, будує житло. Тож сьогодні – оцінка ситуації від засновника та почесного президента будівельної компанії “Житлобуд”, народного&#160; депутата (БЮТ) Івана Куровського. Інтерв’ю&#160; УНІАН </p> <p>&#160; &#160; “Резерви для зниження цін є. 15-20% рентабельності для будівельників було б нормально…”</p> <p>Пане Іване, найпопулярнішою картинкою, скажімо, в телесюжетах про ринок нерухомості є завмерлі крани на будівництві та повна відсутність будівельників. Ваші відчуття, скільки ще так триватиме?</p> <p>Іван КуровськийУ всіх по-різному. Знаєте, ми робили аналіз за четвертий квартал 2008 року і перший квартал 2009 року, коли був період глибокої кризи. І в&#160; нас кількість укладених інвестиційних договорів за цей час навіть збільшилася на 10-15%. Причому до нас ідуть люди, які укладають договори щодо інвестицій навіть в будинки, будівництво яких ще не завершено. Ми переконались, що в ці складні часи на нас працює імідж компанії, на який ми перед тим працювали багато років. Приміром, те що ми не маємо боргових зобов’язань.</p> <p>Наскільки зараз змінився портрет покупця житла, яке будує компанія, порівняно з докризовими часами?</p> <p>І раніше, оскільки ми будуємо в центрі Києва, а це житло досить недешеве, з нами працювали переважно люди, яким не потрібно брати кредити на купівлю житла. Але все ж була частина інвесторів, які брали житло у нас, щоб потім перепродати. Сьогодні&#160; таких практично немає. Зараз інвестують тільки ті, кому потрібно житло для проживання.</p> <p>Коли, все таки, за Вашими оцінками, можна очікувати цінового “дна” на первинному ринку житла? Чи залишився у будівельників “запас міцності” для зниження вартості квартир?</p> <p>Ми повинні прийти до цивілізованого формування ціни на житло. І криза лише прискорила цей процес. Те, що було до кризи, це було ненормально. Тоді формувались ціни, які були зовсім незрозумілі. Весь світ працює на 10-20% прибутку. Це нормально. Є собівартість та її складові: вартість будматеріалів, транспорту, механізмів, заробітна плата і накладні витрати. Додайте 15-20% і, будь-ласка, називайте дном. Але яке це насправді дно? Це - нормальний прибуток для компаній. А для покупців це й буде реальною ціною.</p> <p>Тож сьогодні, повірте, я знаю, що кажу, ціни на житло не є ринковими. Але тут є багато аспектів.</p> <p>Приміром, багато організацій мають боргові зобов’ язання. Як це позначається на ринку? Вони сьогодні не продають, а здають це житло за цінами, можливо, нижчими навіть від собівартості. Їм треба повертати кредити. Ті організації, які почувають себе більш-менш стабільно, звичайно, тримають ціну, не таку, яка вона була до кризи, а набагато нижчу. Але це не собівартість. Звичайно, що там є прибуток. Цей період може закінчитись, коли компанії збудують дешеве житло. Потім ціни можуть піднятися. Як упіймати цей момент – сказати важко.</p> <p>А компанія “Житлобуд” знизила ціни на житло?</p> <p>У нас ціни не дуже впали, тому що вони були вдвічі-втричі меншими, ніж у сусідів. Ми продаємо житло у гривні. Це трохи ризикований підхід, тому що інвестування у будівництво є тривалий процес, це - два і більше років. А за цей час, зрозуміло, можуть статись серйозні&#160; коливання на валютному ринку. Але ми маємо побудувати і віддати людям житло, а вже потім заробити. Якщо ж ми фіксували ціну в доларовому еквіваленті, то вона залишалась на весь період будівництва. У нас у договорах немає такого, щоб у інвестора виник якийсь дискомфорт чи невпевненість у своїх силах, ми не включаємо позицій, за якими щомісяця чи щокварталу ціни переглядаються у залежності від зростання вартості матеріалів. Звичайно, ми від цього втрачаємо. Але разом з тим наш клієнт знає, на що йому розраховувати.</p> <p>Ви говорили про 15-20% рентабельності будівельників. Чи означає це, що “Житлобуд” уже наближається до цього рівня?</p> <p>У докризовий період у нас ціни були нижчі в рази. Не скажу, що це було 15-20%, це було б неправдою. Сьогодні я вважаю, що вони нормальні. І розумію, якщо ми будемо постійно тримати такі ціни, то серед покупців буде п’ять відсотків тих, хто купить житло. Але треба думати й про майбутнє. Що далі? Ми ж повинні намагатися залучити більш широкі маси. Це середній клас, це - ті люди, які потребують недорогого житла.</p> <p>Прогнозують, що купівля житла на первинному ринку у недобудовах “піде в історію”, оскільки держава заборонить брати кошти на незбудоване житло. Якщо це нововведення матиме місце, чи готова компанія запропонувати інші напрями фінансування житла?</p> <p>Я категорично проти введення на державному рівні обмежень, коли компаніям забороняється укладати інвестдоговори під час будівництва будинку, а лише після його завершення. Все зупиниться, навіть те, що будується. Бо компанія або повинна брати кредит, або будувати власними коштами. Якщо будівництво комплексу, наприклад, коштує понад 100 мільйонів, яка компанія може фінансувати його власними силами? Це одиниці.&#160; Банк же просто не видасть кредит під недобудований об’єкт – потрібна застава. Тож сьогодні не бачу можливості реалізації такої схеми.</p> <p>Щодо ризиків, то за 15 років, які я працюю на будівельному ринку, не було жодного разу, коли інвестор не отримав квартиру. Можливо, не точно в строк, на місяць-три пізніше.</p> <p>Крім того, я був категорично проти того, щоб брати гроші наперед. Отже, ми розписуємо процес інвестування на весь період будівництва, навіть більшу частину на період завершення будівництва. Я завжди розумів, що гроші для будівництва більше потрібні завтра, ніж сьогодні. Якщо взяти ті об’єкти, які компанія зараз будує, то там стільки побудовано, скільки проінвестовано. Тому немає особливих проблем. Ця схема інвестування відносно ризиків мінімізована.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;Спекулянти повертаються?</p> <p>Ваші колеги-забудовники кажуть про повернення на первинний ринок житла столиці крупних спекулянтів. Чи це насправді так?</p> <p>Іван КуровськийЦе правда. Вони з якими критеріями підходять? Знають, що сьогодні криза, багато організацій мають у портфелі нереалізовані проекти, мають проблеми з виплатою боргових зобов’язань. Вони на цих труднощах мають вигоду: треба купити за цінами нижче собівартості незавершені або майбутні проекти з тим, щоб через рік-три, коли все відновиться, продати і заробити. Такі випадки я знаю. У тому числі і до нас приходили. Але до нас мало звертаються з такими пропозиціями, тому що ми самі будуємо.</p> <p>Ваша компанія розглядає можливість придбання якихось проектів на початковій стадії?</p> <p>Розглядає і має. Але ж не купівлі, а участі. Компанії приходять до нас з пропозицією спільного фінансування проектів. Це і житло, і комерційна нерухомість. Таких випадків не так багато, але вони є, і вони вже в роботі. Схема участі може бути різною - 50 на 50, а може бути 30 на 70. Це залежить конкретно від проекту.</p> <p>На Вашу думку, що допоможе будівельній галузі вийти з кризи?</p> <p>Відновлення будівельної галузі я пов’язую із стабілізацією у фінансовій системі, а саме, коли розпочнеться видача кредитів людям, які мають бажання придбати житло. Я би усі фінансові ресурси, що може держава, направляв би для того, щоб відновити кредитування і зменшити відсотки за кредитами. Зараз такі відсотки, що не кожна сім’я може обслуговувати кредит. Навіть 20% - це багато. Якщо у держави є фінансова можливість, потрібно допомогти зменшити до 10%,&#160; і люди будуть брати кредити. Це буде досить суттєво.</p> <p>А як щодо програми державної підтримки добудови об’єктів з високим ступенем готовності?</p> <p>Якщо ці кошти будуть направлені державою на викуп житла і передачу його соціально незахищеним верствам населення або черговикам, це буде допомога людям, але суттєво не змінить ситуацію в галузі. Я би краще ці кошти спрямував на зменшення відсоткової ставки за кредитами. Якщо трьом націоналізованим банкам і двом державним дати можливість ці 3 млрд. грн. направити на здешевлення кредитів, тоді б ми отримали можливість інвестувати в галузь не 3, а 30 мільярдів.</p> <p>На мою думку, ніхто крім населення не допоможе будівельній галузі. Тільки такі заходи можуть якнайшвидше допомогти подолати негативні явища. Тож якщо на цьому зосередитись (відновити кредитування і зменшити відсотки), це досить швидко дало б ефект. А відновлення будівельної галузі у свою чергу допомогло б піднятися ще п’яти-шести суміжним галузям.</p> <p>&#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160; &#160;“Ми не зупинили жодного об’єкту, працюємо навіть цілодобово…”</p> <p>Чи вважаєте Ви, що компанії вдалось успішно пройти кризу?</p> <p>За період кризи ми не скоротили жодного працівника. Навпаки, сьогодні навіть приймаємо на роботу, бо потребуємо&#160; кваліфікованих арматурників, бетонярів, мулярів, штукатурів... Більше того, шукаємо фахівців керівного складу. Бо ж, не парадоксально це звучить, обсяги робіт у нас збільшуються. Ми не готувалися до кризи, але працювали так, щоб вона не захопила нас зненацька. Насамперед, ми не мали жодних боргових зобов’язань - ні внутрішніх, ні зовнішніх. Ми досить серйозно підходили до питання кредитування. Якщо компанія бере кредити, то відсотки за кредитами, звичайно, відкладаються на ціні житла, що негативно відображається на попиті.</p> <p>Тоді за які кошти будували і будуєте? Винятково за кошти інвесторів та власні кошти компанії?</p> <p>Приблизно 50 на 50. Це - кошти інвесторів і ті прибутки, які має компанія. Наші об’єкти зараз будуються дуже активно. Ми не зупинили будівництво жодного об’єкта. Коли є можливість, працюємо навіть цілодобово. Зводимо досить масштабний проект ( понад 50 тис. кв.м житла та&#160; 40 тис. кв.м офісних приміщень) на Кловському узвозі, плануємо завершити роботи вже у 2010 році. Ще близько 40 тис. кв.м житла на вулиці Щорса&#160; розпочали споруджувати&#160; у минулому році, а вже в першому півріччі наступного року будемо вводити в експлуатацію. З початку року почали активне будівництво 20-поверхового будинку на вул. Тургенєвській, і&#160; до кінця року плануємо його здати.</p> <p>Унікальний для Києва елітний об’єкт також завершили у Протасовому Яру. Це закритий комплекс клубного типу, де побудовано 5-8-поверхові будинки (близько 40 тис. кв.м з паркінгом та офісними приміщеннями), а ще на території - близько 2 га з басейном, фітнес-центром та оригінальною архітектурою. Комплекс готовий до заселення. Вже продано близько 90% житла. У будівництво комплексу було інвестовано 300-350 млн. грн.</p> <p>Загалом же у 2010 році ми плануємо ввести в експлуатацію близько 80-90 тис. кв.м житла, інвестувати у будівництво&#160; 250-260 млн. грн.</p> <p>У проектах для нас важлива як економічна складова, так і архітектурна. Ми не прагнемо заробити за будь-яку ціну. Ми розуміємо, що будуємо в центрі Києва: нас не буде, а будинки залишаться. Тож працюємо&#160; з відомими архітекторами, маємо власну архітектурну майстерню. До речі, два наші житлові будинки, які будувалися на початку діяльності компанії, отримали державні премії у галузі архітектури – на Бехтєревському провулку і на вул. Кудрявській. Загалом же у центрі Києва збудували&#160; більше півтора десятків будників.</p> <p>До речі, про будівництво у центрі Києва, тобто, в історичній частині міста. Вам подобається те, що тут відбувається? Ось і Вас&#160; самого пов’язують з ТОВ “Інвестиційно-будівельна група”, яку звинувачують у незаконній забудові заповідника “Софія Київська”…</p> <p>Іван КуровськийЗвісно, мені, як і кожному киянинові, далеко не все до вподоби. Але це цілий комплекс проблем – і економічних, і політичних, і загалом – тема окремої розмови. Поки що ж давайте говорити конкретно.</p> <p>Коли в лютому цього року&#160; прочитав у газеті “Вечірній Київ” про мою “причетність” до забудови “Софії”, це був&#160; шок. Жодного відношення до цієї компанії я не маю. Може, думаю, якісь однофамільці, чи чогось не знаю. Почали перевіряти, не знайшли ні близьких, ні дальніх родичів. Стаття мене зачепила як людину, як народного депутата. Думаю, якби я не був народним депутатом, нічого подібного не було. Але оскільки були асоціації з певною політичною силою, треба було якось реагувати. Ми подали на газету до суду, і 23 квітня Шевченківський районний суд виніс постанову, в якій визнав недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, надруковану “Вечірнім Києвом” під заголовком “І знову Куровський” за компанію, яка нищить своєю забудовою заповідник “Софія Київська”. Тобто, все це виявилось пшиком. Але дивимось далі. Суд зобов’язав газету не пізніше&#160; місяця з часу набрання чинності спростувати написане та надати мені право на відповідь. До речі, на жодне з двох засідань суду представники газети не прийшли. Тому що ніякі матеріали, ніякі докази вони представити не могли.</p> <p>І що? 30 днів давно минули, газета мовчить. Будемо звертатися до виконавчої служби, яка змусить надрукувати спростування. Бо так цинічно звинувачувати не можна.</p> <p>Взагалі протягом останніх 5-6 років створено негативний імідж забудовників. У контексті цього виходять такі статті. Не можна всю галузь “чесати” одним гребінцем.</p> <p>Ви вважаєте, цей негативний образ забудовників створився не стихійно?</p> <p>Стихійно нічого не буває. Не знаю, наскільки це сплановано, але все-таки відчувається якась організована акція. Але кому це на руку, не розумію…</p> <p>Розмову вела Марія Хрущ</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:12:02 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=134#p134 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=133#p133 <p>Золотий «покемон» Черновецького врятує країну?</p> <p>&#160; &#160; Покемони - вигадані істоти, герої комп`ютерних ігор та анімацій, яких зазвичай тренують для взаємних битв тренери покемонів.&#160; Покемони здатні до еволюції, і навіть&#160; переродження&#160; в абсолютно новий стан. Виражаючи емоції, видають одні і ті самі звуки з різною інтонацією. Вони здатні до повноцінного спілкування і можуть розуміти один одного, не відчувають один до одного ворожнечі, а лише покірно виконують накази свого тренера.</p> <p>&#160; &#160; Вікіпедія</p> <p>Дантист - Фінансист - Юрист</p> <p>«Цього року модний білий колір, абсолютно не модна велика кількість хрому, превалює скоріше матовість. Модним є заниження реверсу. І повністю відійшов усілякий декор авто, більш того остання тенденція: відсутність навіть замків і ручок на дверцятах...»</p> <p>З інтерв`ю Олександра Пабата</p> <p>Олександр Пабат<br />Олександр Пабат<br />Тільки не треба думати, що я посмію засудити хлопця, який одного разу зрозумів, що стоматологія і медінститут - це не його дорога, перебрався в банк «Фінанси і кредит», паралельно закінчуючи спочатку Національний економічний університет, а потім юрфак Київського Університету. Запевняю, щелепи киян від цього тільки виграли. Можливо, кияни і кладуть їх іноді на полицю, але вони принаймні, здорові. Ви можете уявити, що б було з нашими зубами, якби їх лікував хлопець, який цілодобово катається на Мазератті?</p> <p>Так само, як і не вважаю провиною Олександра Пабата його пристойне походження. Тато Саші - Віктор Пабат, колишній заступник міністра АПК в 90-і роки, другий раз став заступником міністра з АПК вже за Президента Ющенка. Його вважають людиною з пристойними зв`язками в аграрному бізнесі і грошима. Ми в газетах практично не знайшли критики на рідного тата &quot;покемона&quot;. Отже батько за сина не відповідає. Саме тато попросив тоді керівника столичної ПРП Володимира Бондаренка прилаштувати Сашу в політичні діячі. Сам народний депутат України Володимир Бондаренко вже не любить згадувати про свого протеже, як будь-який начальник, якому соромно визнавати свої кадрові помилки. Втім,&#160; Володимира Бондаренка реабілітовує те, що як тільки Саша під чуйним керівництвом тренера Черновецького став прикладатися до київської земельки, то сам нардеп Бондаренко виступив з дуже різкою викривальною заявою на адресу свого колишнього підлеглого.&#160; Але земля і люди були потім. Спочатку Саша не був &quot;покемоном&quot;, він був чесним ПРП-истом.&#160; </p> <p>Біографи Олександра Вікторовича по-різному описують чудове перетворення здібного і перспективного політика-опозиціонера на політика - &quot;покемона&quot;. Тобто політика, який, маючи нібито свою фракцію в Київраді, служить своєму начальникові, своєму тренерові, голосує як треба тренерові, захищаючи де треба тренера. Отримуючи всі блага, які отримує відданий обслуговуючий персонал, уся команда &quot;покемонів&quot;.</p> <p>Ще в 2004 році під час Помаранчевої революції містом ганяли машини з символікою Ющенка. Преса пише, що «маючи дві спортивні моделі - MASERATI Spider і SUBARU Impreza, Олександр Пабат ініціював створення громадської організації «Стрітрейсинг». І автомобілі громадської організації «Стрітрейсинг» і влаштовували перегони в столиці.</p> <p>Так от точно не сказано, на якому етапі батьки міста, які контролюють найбільші холдинги: «Хліб Києва» і Київенергохолдинг Іванов і Хмельницький зрозуміли, що личком Саші можна прибутково торгувати. Але вже на виборах до Київради 2006 року всі дерева і під`їзди були обвішані рекламою ГАКа. Так званого Громадського активу Києва, створеного Пабатом. Документального підтвердження зв`язку Іванова і Пабата не існує, так само, як не існує підтвердження зв`язку Черновецький - Іванов, Хмельницький. Про це говорять політики, і співробітники апарату, як офіційного київського начальства, так і опозиціонерів. Але факт залишається фактом: потрапивши в Київраду, Громадський Актив Києва&#160; став частиною більшості мера і вірним захисником, виконавцем рішень Черновецького. </p> <p>Кепка мономаха для покемона...</p> <p>Мені чимось подобається Олександр Пабат. Він такий модний і безпосередній. Він майже не приховує своїх достатків і легко дає інтерв`ю. Він, наприклад, любить розповідати, як у важкі 90-і, коли батьки залишилися без роботи, йому довелося робити кар`єру від вантажника до начальника відділу реклами і будівництва.&#160; Але загальновідомо, що в цей період його тато вже працював заступником міністра АПК, а сам Саша мандрував з одного престижного вузу в інший.&#160; Невже тато заступник міністра не допоміг би синові - студентові юрфаку харчами? Але це дрібниці. Головне - безцінний досвід роботи &quot;покемона&quot; Саші на посту депутата Київради. Звичайно, він з командою став членом більшості Черновецького в Київраді і одержав свою винагороду.&#160; «Первым делом, первым делом», автотраси...», - вирішив Саша. І відвів для своєї автомобільної організації Стрітрейсинга (саме вона була одним із засновників ГАКу) землю під будівництво автоцентра. Тридцять з половиною &quot;покемонівських&quot; гектарів на вулиці Пуховській обіцяли стати картодромом, «прямою або навіть кільцевою автотрасою». Співробітники Інституту міста надали УНІАН своє розслідування з приводу долі і процедурних тонкощів відведення згаданої ділянки. Автоцентр там так і не почав будуватися. Цікаво, що, одержавши землю в грудні 2006 року, Саша казав, що в будівництво автоцентра потрібно вкласти сім мільйонів доларів, які за три роки окупляться. Через рік вартість проекту оцінювалася в сто мільйонів євро. А на стовпах вже висіли оголошення про продаж цієї ділянки. Співробітникам Інституту міста, які подзвонили за телефоном, назвали ціну в сто мільйонів доларів за всю ділянку.&#160; (Виходить близько 33 тисяч доларів за сотку). Неслабо потрудився ГАК.</p> <p>Якщо вбити в архівну базу УНІАНу слово ГАК, то ми одержимо повну картину життєдіяльності команди &quot;покемонів&quot;.&#160; Вони активно працюють, у грудні 2007 року міняють одного «неправильного» забудовника столичного житла, пропонуючи забрати у нього майже 150 гектарів землі, на іншого «правильного». Вони відкидають рішення столичної опозиції про виділення землі в Києві тільки на основі аукціонів, заявляючи, що прийшли в Київраду не в мегафони кричати.&#160; Референдуми про довіру Черновецького називають «іграшками», тему імперативного мандата - піаром, побічно підтримують рішення Черновецкого про підвищення тарифів і збираються подавати позов до Вищого адміністративний суд, коли Верховна Рада призначила дострокові вибори в Київраду. Пабат наліво і направо відкидає звинувачення в непрозорому розподілі землі, і голосує-голосує за нові землевідведення. Важкий він, мандатний бізнес.&#160; </p> <p>Нас врятує наймодніший покемон.&#160; </p> <p>«Тюнінг такого автомобіля обійдеться мінімум у ще одну вартість самого автомобіля. Один напрямів з тюнінга, що активно розвивається - це фантом-тюніг, коли зовнішній вигляд машини не міняється, а мотор і салон повністю перекомплектовуються. Дуже модно - ідеальний вид моторного відсіку. І бажано деякі частини хромувати»...</p> <p>З інтерв`ю Олександра Пабата</p> <p>У якийсь момент Олександрові Вікторовичу стало тісно в старих стінах Київради, у яких тхне скромними бюджетними достатками, .</p> <p>Великому &quot;покемону&quot; знадобилося велике всеукраїнське плавання. І він почав створювати армію порятунку країни і план порятунку країни. План порятунку країни за його задумом повинен був формуватися, як свого часу перша п`ятірка ГАКу, на прохання трудящих.&#160; Плану в очі не бачила, але інтерв`ю і програмні заявки Пабата виглядають такими ж гладкими і обтічними, як тенденції модного автомобільного дизайну. Олександр Вікторович зробили великий всеукраїнський тур з презентацією своєї політсили і свого плану. Я походила по регіональних сайтах. І побачила, що дуже неласкаво там зустрічали &quot;покемона&quot;. Журналісти Дніпропетровська, Кіровограда, Миколаєва і Херсона пишуть, що на його мітинги приходило три десятки активістів, як правило, пенсіонерів, що вся армія порятунку &quot;покемона&quot; вміщається в один мікроавтобус. І перераховуючи машини автопарку Пабата: Morgan Aero8, Maserati Spider, Subaru Impreza, задаються питанням: навіщо хлопчина з таким автопарком пішов у бунтарі? Ставлять самі собі запитання: «А що думає СБУ?» І самі ж відповідають: напевно, СБУ думає, що брати його рано.&#160; Злі журналісти. Але розумні. (Дніпропетровськ , Кіровоград, Миколаїв, Херсон.)</p> <p>Іноді читаючи&#160; новини таблоїдів, я, як інститутка, сама в захваті від &quot;покемона&quot;, який займає четверте місце в списку українських метросексуалів.</p> <p>Так, балагур! Так, модник! Демонструє легковажність, що значно перевершує нехлюйство середнього українського політика. Зате яка щирість! Запитайте про машини - все розповість. Запитайте про татуювання - теж усе розповість, а не буде просторікувати про те, що в чоловікові головне - душа, мізки, творчі здібності.&#160; У покемонах все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і машина, а тату... А, так, про татуювання...</p> <p>Виявляється, перше татуювання він зробив у 1998 році на честь заручин з дружиною. Це фенікс - птах, який приносить успіх. «Зробив я її на лівому підребер`ї, розміром 15 на 20 см, з додаванням багатьох кольорів. Вибрав саме фенікса через те, що це птах, який відроджується з попелу, він у вогні не горить, у воді не тоне, а в моєму житті багато разів таке було, що я все починав спочатку.&#160; Друге татуювання я зробив на своє весілля. У 2001 році справа на ребрах з`явився повтор класичного узору, який вишивали наречені Полтави на рушниках. У татуїровці використані тільки чорний, червоний і жовті кольори, розміром вона 10 на 10 див. Там вписано ім`я моєї дружини. Я ще мрію про третє татуювання, яке б символізувало дітей. Можливо, це буде лев, який сидить на тигровій шкурі, одягнений у маску мавпи. Другий мій син народився в рік кабана, знак зодіаку - Терези, от як його символізувати, ми ще не знаємо. Ми спочатку вигадаємо, а потім зробимо&quot;.</p> <p>Разом з Олександром Пабатом татуювання зробила і його дружина, вона вибрала тату у формі колібрі і того самого птаха - фенікса, тільки меншого за розміром.</p> <p>Коли мені трапиться з ним спілкуватися, я обов`язково поставлю йому два запитання. Перше: хто йому сказав, що він може врятувати країну? А друге: хто зараз його тренер? Він скаже правду - я вірю.&#160; А правдивим людям, тобто покемонам, можна доручати країну. Але діяльність покемонів і їх мигтіння на наших екранах несе деякі загрози. Ці істоти з виблискуючими очима вклали у лікарняні ліжка сотні американських і японських дітлахів з діагнозом нервовий зрив або епілептичний напад.&#160; </p> <p>Кажуть, що Олександр Пабат часто просить своїх виборців подивитися йому в очі. Особисто я в них&#160; не зазирала. Але, зазираючи в них на його фото, я читаю в них лише три склади «по-ке-мон».</p> <p>Маша Міщенко</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:11:37 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=133#p133 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=132#p132 <p>Стережіться політиків, які обіцятимуть зменшення податків</p> <p>Україна акумулює свої борги з астрономічною швидкістю. Державний борг, який напередодні кризи становив ледве не 13% від ВВП, упевнено прямує до 35% річного обсягу економіки...</p> <p>ГривняНовина про можливе виділення МВФ третього траншу – 3,3 млрд. доларів – заступає собою той факт, що Україна акумулює свої борги з астрономічною швидкістю. Державний борг, який напередодні кризи становив ледве не 13 відсотків від ВВП, упевнено прямує до 35 відсотків річного обсягу економіки. Перша особа Кабміну подаватиме нам третій транш як чергове благословення кредиторами безпомилковості курсу «уряду професіоналів», у той час як Україна на очах перетворюється на боргозалежну державу на кшталт Латинської Америки кінця 80-х.</p> <p>Незважаючи на боргові пута, зі стартом передвиборчої кампанії на голови українців поллється чергова злива позолочених обіцянок від кандидатів у президенти. Обіцятимуть усе – від виплати втрачених заощаджень до знесення незаконно зведених будинків на берегах водоймищ. І всі як один битимуть себе в груди – я ухвалю новий Податковий кодекс і знижу податки!</p> <p>Не вірте жодному слову. Макроекономічна позиція України змінилася у 2009 році так, що вести мову про кардинальне зниження податків може лише безвідповідальний популіст. Утім, не-популістів знайти між політиків украй складно.</p> <p>Напередодні кризи Україна досягла найнижчого за свою історію показника відношення рівня боргів до обсягу валового внутрішнього продукту. Цей показник зменшився до 13 відсотків ВВП – унаслідок сталого економічного зростання та виваженої боргової політики. Часом небажання брати позики набувало навіть суперечливого характеру. Скажімо, у Пинзеника як у міністра фінансів тривалий час спостерігалася яскраво виражена ідіосинкразія до запозичень на внутрішньому ринку. У результаті це призвело майже до повного згасання внутрішнього ринку запозичень.</p> <p>Відразу обмовимося, що йдеться про державні запозичення (включно з боргами місцевого самоврядування, передусім Києва).</p> <p>Якщо ж враховувати сукупний борг України – разом із зобов’язаннями суб’єктів господарювання, – то в цьому вимірі ситуація значно складніша. Торік цей борг перевалив за 100 млрд. доларів і ширився б і далі, якби не криза. З часів турбулентної осені 2008 року цей борг почав поволі худнути, і станом на перший квартал 2009 року, за повідомленням НБУ, він становив 99,2 млрд. грн. Якщо взяти до уваги очікуваний обсяг ВВП цього року – 930 млрд. грн., офіційний курс гривні до долара, – то дійдемо висновку, що сукупне боргове навантаження української економіки, включно з її державним сектором, становить 81 відсоток ВВП.</p> <p>Установивши цей діагноз (небезпечно для здоров’я – якщо хворий і далі захоплюватиметься шкідливими звичками, однак за інших умов – несмертельно), повернімося до боргу держави. Зі своєї низької стартової позиції в 13 відсотків ВВП торік цей борг почав рости мов на дріжджах. Кризовий 2009 рік став роком катапультування суверенного боргу, і кінця цьому не видно:</p> <p>1. Припустимо, що Україна повністю виконає програму з МВФ. Таким чином, державний борг зростає на обумовлені стенд-баєм 16,4 млрд. доларів. До того ж не виключено, що в процесі виконання програми цю стелю буде збільшено.</p> <p>2. Якщо програма з МВФ реалізуватиметься успішно, Світовий банк додасть ще своїх 3–4 (якщо не більше) мільярди доларів.</p> <p>3. Уже на початок липня обсяг казначейських облігацій у обігу зріс на 20 млрд. гривень. Ураховуючи, що рекапіталізація банків за рахунок цінних паперів уряду тільки-но розпочалася, розмір внутрішнього боргу до кінця цього року зросте щонайменше на 40 млрд. гривень.</p> <p>4. І звісно, Нафтогаз, про «поліпшення» фінансової ситуації якого урядова прес-служба сповіщає із старанністю, вартою іншого застосування... 18,6 млрд. грн., що спрямовуються на його рекапіталізацію і теж за рахунок казначейських облігацій, також лягають на обсяг державного боргу.</p> <p>5. Не можна виключати й інші обставини, які збільшать обсяг суверенного боргу. Кабмін готовий набратися боргів будь-де і за будь-яких умов, однак потенційні кредитори остерігаються. Офіційній статистиці віри вони не ймуть.</p> <p>Тож державний борг України зріс, зростає і далі зростатиме. Вираховувати його потенційну величину з точністю до гривні складно, однак напевне можна сказати, що його обсяг щодо ВВП досягне позначки в 35 відсотків. Так само – несмертельно, однак це чи не втричі більше, ніж іще рік тому.</p> <p>За боргами треба платити, і це призведе до різкого збільшення навантаження і з відсоткових виплат, і з повернення основної суми боргу. Кошти, що могли би бути спрямовані на структурні реформи, у т.ч. і найвартіснішої – пенсійної, – тепер витрачатимуться на обслуговування та виплату боргу.</p> <p>Однак при цьому українська влада битиме себе в груди, запевняючи кредиторів: хочете – то ми будемо проводити такі потрібні вам реформи.</p> <p>Звісно, за ваші гроші.</p> <p>А знижувати за цих умов податки, що нам наввипередки обіцятимуть кандидати в президенти, неможливо і безвідповідально.</p> <p>Станіслав Голубенко</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:11:19 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=132#p132 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=131#p131 <p>Кіровограду загрожує новий вид послуг: уранові рудники з доставкою додому</p> <p>Як і будь-яке інше місто України, Кіровоград живе схожими проблемами: погані дороги, застарілий житловий фонд, несанкціоновані сміттєзвалища. Проте існує одна особливість, яка робить це місто унікальним. Щоправда, місцевим жителям від цього лише клопіт і проблеми зі здоров’ям: Кіровоград – чи не єдине місто в світі, розташоване безпосередньо над копальнями уранових родовищ.</p> <p>«Інгульська» шахта Східного гірничо-збагачувального комбінату (місце юридичної реєстрації - Жовті Води Дніпропетровської обл.) працює поряд з обласним центром більше 30 років. Весь цей час підприємство добуває уранову руду, проводить її первинну переробку, а його шахти проходять просто під житловими масивами.</p> <p>Кіровоград входить до трійки міст України з найвищим показником смертності від раку. Одна з причин — радон, газ без кольору, запаху і смаку. Радон виділяється з розломів земної кори і суттєво впливає на появу ракових пухлин. У повітрі газ швидко розчиняється, проте накопичується у закритих, підвальних приміщеннях . Це також стосується квартир на перших поверхах житлових будинків.</p> <p>Розмови про те, що обласний центр із населенням більше 200 тис. має право на особливий статус і доплати на екологічну безпеку тривають з часу здобуття Україною незалежності. У 90-х роках столичні науковці провели обстеження Кіровограда, і за його результатами було виготовлено карту радіаційного забруднення міста. Проте далі слів справа не пішла.</p> <p>Для того, щоб запровадити систематичний контроль за радіацією, потрібна дорога сучасна апаратура. У разі ж підтвердження шкідливого впливу іонізуючого випромінювання на стан здоров’я кіровоградського населення, держава повинна потурбуватись про його належний захист і медичне обслуговування. А це сотні мільйонів гривень, яких в бюджеті просто немає.</p> <p>Тим часом, вже у 2009 році Кіровоградська обласна рада дала дозвіл на розширення уранових копалень безпосередньо під центральною частиною Кіровограда. Саме це рішення спонукало активістів ГО «Громадська варта» зібрати в обласному центрі громадські слухання за участі представників виконавчої влади, місцевих депутатів, небайдужих до радонової проблеми кіровоградців.</p> <p>За словами голови організації Сергія Злакомана, метою «Громадської варти» є не закриття шахти «Інгульська», а пошук відповідей на питання, пов’язаних з її діяльністю. Зокрема, чому не вживаються жодні знешкоджувальні заходи, не моніториться радіологічна ситуація, що є грубим порушенням прав людей на безпечне довкілля. Видобуток урану проводиться вибуховим методом. Не виключено, що це позначиться на інженерній інфраструктурі та житловому фонді міста, оскільки вибухи будуть проводитись безпосередньо під центральною частиною Кіровограда.</p> <p>До керівництва ДП «СхідГЗК» також є чимало претензій щодо порушень вимог екологічного законодавства. Так, свої відходи шахта скидає в річку Інгул. Високий рівень замуленості річки, яка до того ж протікає через все місто, ставить під загрозу санітарно-епідеміологічне та екологічне благополуччя місцевих мешканців.</p> <p>Є ще одна проблема - вихід на поверхню радону. Під час підземних вибухів у шахтах рівень концентрації радіоактивного газу зростає в тисячі разів, а тріщини і зсуви ґрунтів сприяють швидкому проникненню радону на поверхню. В результаті, нагадує голова постійної комісії Кіровоградської міськради з питань охорони здоров’я, лікар із майже 40-річним досвідом роботи Віктор М’який, Кіровоградщина за рівнем онкологічних захворювань (і смертності від них) випереджає таких промислових гігантів, як Одеська, Донецька і Дніпропетровська області.</p> <p>Але якщо високий рівень онкозахворювань в цих трьох регіонах можна пояснити присутністю потужних підприємств (вугледобувних, металургійних, коксо-хімічних, азбесто-цементних, портових і хімічних), то Кіровоград може «похвалитись» лише наявністю урановидобувної шахти «Інгульська». Клініка злоякісних утворень у Кіровограді вказує, що тут на третину більше ракових захворювань органів дихання, ніж у цілому по Україні, що можна пояснити інгаляційним впливом радону.</p> <p>«Сьогодні підприємство працює на околиці обласного центру. Якщо видобування розпочнеться під центральною частиною Кіровограда, наслідки можуть бути катастрофічними, як в екологічному, так і техногенному плані», - переконаний Сергій Злакоман.</p> <p>За його словами, на сьогодні можна констатувати практично повне ігнорування державою соціально-економічних проблем населення, які виникають в результаті видобування уранової руди на території Кіровоградщини.</p> <p>Своє ставлення до проблеми найближчим часом повинні висловити депутати Кіровоградської міськради. Тим часом, учасники обговорення доручили міському голові Володимиру Пузакову звернутись до Президента, Прем’єр-міністра, профільних міністрів та правоохоронних органів з клопотанням про здійснення комплексного аналізу ситуації. Питання уранового видобутку є стратегічним для держави, а отже вона повинна подбати про захист та здоров’я своїх громадян, забезпечити для них максимально безпечне довкілля, - вважають мешканці Кіровограда. Своє слово тут повинні сказати і правові захисники, зокрема перевірити додержання вимог чинного законодавства при наданні дозволу на проведення видобування урану безпосередньо під житловим масивом Кіровограда.</p> <p>Перед початком слухань активісти ГО «Громадська варта» роздавали перехожим на вулицях пам’ятки про те, як в побутових умовах зменшити шкідливий радоновий вплив на людський організм. Виходить, доки центральна влада не загострить увагу на проблемі кіровоградців, їм нічого іншого не залишається, як частіше провітрювати житлові приміщення. Відтак, кіровоградці резонно запитують, чи може вважатись, що така влада існує для них, людей, а не навпаки? При цьому виходить, що люди є для неї просто “ витратним матеріалом”. Як уран чи вибухівка для його видобування.</p> <p>Анна Біла</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:11:01 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=131#p131 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=130#p130 <p>Віхи тижня: Перша кров регіоналів, пірровий транш МВФ і «сіяч правди» Литвин</p> <p>Володимир Литвин став прихильником проведення спарених дострокових виборів Президента і Верховної Ради. Україні обіцяно третій транш кредиту МВФ в обмін на секвестр бюджетних витрат. Нестор Шуфрич не словом, а ділом позмагався за перші ролі в Партії регіонів.</p> <p>Народні депутати України від Партії регіонів блокують президію Верховної Ради. Київ, 7 липня<br />Народні депутати України від Партії регіонів блокують президію Верховної Ради<br />Непрацюючий парламент - сумне видовище. Народні депутати або демонструють непримиренність біля парламентської трибуни, або тиняються Маріїнським парком з важкими думками про втрачені відпустки. Гримаса долі: Юлія Тимошенко не ходить у Верховну Раду, оскільки керує урядом, Віктор Янукович - через те, що йому соромно в будівлі під куполом. Їх соратникам доводиться відбувати номер. Кумедно спостерігати, як мільйонери з депутатськими значками виконують завдання десятників з блокування роботи законодавчого органу. З вівторка по п`ятницю блокують, на вікенд літають до Криму - квитки в межах країни для слуг народу безкоштовні, вірніше, за державний кошт. Не життя - малина, і незакрита сесія в таких умовах зовсім не виглядає трагедією.</p> <p>Правда, Володимирові Литвину така ситуація не подобається. Здавалося б, Володимир Михайлович - досвідчений миротворець, який повинен узяти колег-парламентаріїв заморою, примусивши до миру. Та ба, годі: спікер пішов на загострення ситуації, закликав провести спеціальне засідання Верховної Ради за участю Президента і прем`єра, на якому дати оцінку тому, що відбувається в країні і ухвалити політичне рішення про дострокові вибори глави держави й парламенту. Вождь законодавців добре розуміє, що керує, м`яко кажучи, непопулярною в народі організацією, тому щосили намагається розхитати і переламати ситуацію. Голова Верховної Ради всією душею за відкриті списки на парламентських виборах і відмову від рейдерських прийомів під час президентських виборів. Литвин останнім часом невтомно переміщається з однієї телевізійної студії в іншу, «сіє правду» і може розраховувати на деякі електоральні дивіденди. Ось тільки зібрати провідних українських політиків за круглим столом в інтересах країни йому не під силу.</p> <p>Володимир Литвин<br />Володимир Литвин<br />Володимир Михайлович нарікає, що пропозиція про відвертий діалог в сесійному залі не знайшла підтримки у політичних лідерів країни. Нічого дивного, адже кожен з них вже діє за власною передвиборчою програмою. Наприклад, Віктор Ющенко під час розширеної колегії Генеральної прокуратури метав грім і блискавки на адресу присутніх. Президент був обурений зникненням екс-депутата Лозінського, наче й не обіцяв 5 років тому, що закон буде один для всіх. На щастя, від спалаху президентського гніву реально постраждав тільки один генерал, якому довелося проковтнути жуйку. Решта служителів Феміди і охоронців правопорядку слухала, але не дуже переживала, оскільки знає, що реальних важелів впливу на ситуацію у глави держави немає. Підтвердив це і Юрій Луценко, який відмовився звільняти главу Кіровоградського УВС на вимогу Ющенка. «Найчесніший мент» останнім часом поводиться зухвало: відмовився дати дозвіл на оприлюднення даних розслідування інциденту з його участю в аеропорту Франкфурта, проведеного німецькою стороною, і порадив своїм опонентам з Партії регіонів «купити клізму для голови». Нескладно здогадатися, що такі пасажі міністра внутрішніх справ погано стимулюють парламентаріїв підтримати відміну депутатської недоторканності.</p> <p>Юлія Тимошенко, Джейла Пазарбазіолу<br />Джейла Пазарбазіолу, Юлія Тимошенко<br />Юлія Тимошенко минулого тижня батожила «фінансових терористів» з Партії регіонів і чарувала місію МВФ. Прем`єр настільки рішуче проти незабезпечених доходами бюджету вимог підвищити прожитковий мінімум, наче сама ніколи&#160; не загравала з виборцями за допомогою популістських прийомів. Зате спілкування з Джейлою Пазарбазіолу, керівником місії МВФ в Україні, в уряді визнають вдалим: обіцяно виділення нового транша кредиту. Щоправда, Фонд, певно, наполягатиме на секвестрі Державного бюджету і оздоровленні «Нафтогазу» (читай - підвищенні ціни газу для населення). Але простору для маневру у Юлії Володимирівни все одно не залишилося, доведеться погоджуватися.</p> <p>Нестор Шуфрич<br />Віктор Янукович дізнався про реальну силу власного слова. Не встиг лідер Партії регіонів на зустрічі з майбутніми виборцями в Керчі заявити про готовність виграти президентські вибори в першому турі, як Нестор Шуфрич, розсерджений своєю відсутністю біля партійного лідера у момент заяви, відірвався на його вірникові. Нестор Іванович розбив губу Сергію Льовочкіну - колезі-«регіоналу», який представляє в оточенні Януковича «конкуруючу фірму» і займається графіком лідера опозиції. Друзі Фірташа можуть бути задоволені: їм вдалося не допустити створення широкої коаліції, і удар Шуфрича, який представляє у лавах Партії регіонів прихильників Тимошенко, це лише підтверджує. До речі, перший віце-спікер Верховної Ради Олександр Лавринович від імені регіоналів запевнив, що партія не наполягатиме на дострокових парламентських виборах. Там, схоже, розраховують не витрачати сили і засоби, а лише спостерігати, як хвиля народного гніву восени винесе Юлію Тимошенко з прем`єрського крісла.</p> <p>Євген Магда</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:10:31 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=130#p130 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=129#p129 <p>Йосип Вінський: Тимошенко хоче керувати країною як приватною корпорацією</p> <p>Йосип Вінський, у минулому соратник голови СПУ Олександра Мороза, який не сприйняв коаліцію СПУ та ПР у 2006 році, та увійшов у команду Юлії Тимошенко, знову вільний політик. Два тижні тому міністр транспорту, під яким з вересня минулого року хиталося крісло, пішов з уряду. Чим зараз займається політик, чия відставка так бурхливо обговорювалася в пресі? Хто стане його наступним союзником, про це УНІАН запитала самого Йосипа Вінського.</p> <p>МОЇ СОЮЗНИКИ ТІ, ХТО ВИСТУПАЄ І ПРОТИ ТИМОШЕНКО, І ПРОТИ ЯНУКОВИЧА</p> <p>Йосипе Вікентійовичу, ви вже більш як два тижні у відставці. Чим ви займаєтеся? У чиїх ділових орбітах обертаєтеся?</p> <p>Йосип ВінськийЯ зараз абсолютно вільний політик, щасливий від того, що можу чинити так, як я розумію, так як хочу. Зрозуміло, що у мене зараз є певна система контактів, консультацій, зустрічей. Але на сьогодні, як я і оголосив, я займаюся власним політичним проектом. Він перебуває у стадії становлення. Є відповідна організаційна структура, завтра ми презентуємо цей проект. Сьогодні наші представники та структури є у вісімдесяти населених пунктах, обласних та районних центрах, які, скажімо так, вже формалізували наші відносини і готові працювати. Наше завдання – створити громадсько-політичну організацію, яка буде активним учасником виборчих перегонів, у тому числі й на президентських виборах.</p> <p>Коли кажуть про новий політичний проект, перші запитання: його назва, союзники, гроші, співробітники апарату?</p> <p>Ми все це оприлюднимо завтра. Наші союзники ті, хто сьогодні виступає проти сьогоднішньої влади в образі Тимошенко і проти сьогоднішньої опозиції в образі Януковича. На всі запитання у нас в програмі буде дана пряма відповідь. Люди повинні знати, за що саме, за яку світоглядну та економічну систему вони голосують.</p> <p>Ви кажете, що у вас вісімдесят організацій по регіонах. Звідки ви людей взяли? Чи люди Мороза до вас перебралися?</p> <p>У мене є і морозівські, і бютівські. Різні люди. Але більшість облич - нові.</p> <p>Ви за духом та переконаннями позиціонували себе як соціал-демократ. Тимошенко теж себе такою вважає, хоча з’являються ознаки її правішання. Виходить, ви працюєте на одному електоральному полі...</p> <p>Так, я соціал-демократ. Для мене політичною Біблією є документи Соцінтерну, Франкфуртська декларація, Стокгольмська декларація. Нагадаю, що коли я погодився перейти до партії «Батьківщина», я чітко висловився, що я є прибічником соціал-демократії, і Тимошенко підтвердила, що її партія також орієнтована на соціал-демократію. Але пізніше на партійному з’їзді була проголошена інша орієнтація - на Європейську народну партію. Я на цьому з’їзді від голосування по цій зміні вектору утримався, і це стало однією з причин, чому я захотів від партійної роботи перейти до роботи у міністерство. Я відчув, що у «Батьківщини» відбувся певний відхід від ідеологічних принципів, заявлених раніше. Тож я вважав, що мені буде важко там працювати. Але на роботі у міністерстві транспорту у економічних та соціальних напрямках я відстоював підходи саме Соцінтерну. Щось було підтримано урядом, щось – ні. Але це вже робочі питання. Принаймні по системі роботи щодо заробітної плати, яка для мене як для соціал-демократа є стрижневою позицією, ми зробили найбільше в уряді. Ми в 1,4 раза підняли зарплату в галузі, а на Укрпошті рівень зарплат зріс у 1,8 раза. Ми навели порядок з державним майном. Я багато говорив про покращення роботи державних монополій. Це також є елемент соціал-демократичного підходу до організації суспільного життя. І я завжди підкреслював: держава повинна виконувати свою функцію, бізнес - свою, вони не повинні перетинатися у непрозорому режимі.</p> <p>ТІГІПКО З ТИМОШЕНКО ЗОВСІМ РІЗНІ І ЗА ПОГЛЯДАМИ, І ЗА ІСТОРІЄЮ</p> <p>Уже зараз в Інеті гуляє чутка, що ви на президентських виборах підтримуватимете Тігіпка, якого вважають технічним кандидатом Тимошенко. Це дещо дивно: ви пішли від Тимошенко, але будете сприяти її кандидату. Це є ваш вибір?</p> <p>У мене ще нема вибору, бо ще нема президентських виборів. Але дійсно, найближчим мені політиком, якого я розумію, якого я знаю і якому я довіряю, є Тігіпко. Але я поки що не бачу конкретної кампанії Тігіпка. При цьому я не погоджуюся, що він однаковий із Тимошенко. Ані по своїх економічних підходах, ані по своїй політичній історії, ані по риториці вони не є близькими. Те, що Тігіпко був її радником, ні про що не каже. Бо вона не сприймала його поради. Для мене поки що нема вибору, бо вибір буде зроблений, коли будуть узгоджені певні принципові речі. Сліпого вибору не буде.</p> <p>Може, когось іншого знайдете, перспективнішого?</p> <p>Нема кампанії, нема кандидатів, - нема про що говорити.</p> <p>Ви свого часу зробили такий сміливий і не всім зрозумілий крок: на якийсь час заборонили російські пісні в потягах. Це дещо каже про ваші погляди. А Тігіпко не лише заграє з Росією, а ще й здає всі надбання останніх років. Він заявляє про те, що не проти створення газотранспортного консорціуму, каже, що він за інтеграцію з Росією “без вилучень і обмежень”, він, зрештою, на саміті в Петербурзі обіцяв російським ЗМІ, що з новою владою в Україні завершиться шароварщина. Це ж все два різних світогляди, два різних способи життя.</p> <p>Я не чув такого від Тігіпка. Хоча я спілкуюся із ним неформально. При цьому вважаю, що зона вільної торгівлі із Росією - це потреба України, не знаю, що мав на увазі під інтеграцією сам Сергій Леонідович. Але мої погляди такі: Україна повинні мати свою національну ідею, свій національний колорит, і господарями в Україні повинні бути українці.</p> <p>Українці, кажете? То, може, ви і з Тягнибоком неформально зустрічаєтеся?</p> <p>Ні. “Свобода” - це крайність. Я чітко бачу грань між патріотизмом та націоналізмом. Для патріотів українці - це ті, хто живе в Україні, сприймає Україну як свою державу. А для націоналістів важливе коріння людини, антропологічні параметри. Я цього ніколи не поділяв. Але патріотична традиція повинна формуватися, і політики всіляко повинні цьому сприяти. Її формують і пісні, і танці, і кіно, і спільні дії.</p> <p>ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ВВАЖАЄ, ЩО ВОНА МОЖЕ КЕРУВАТИ ДЕРЖАВОЮ ЯК ПРИВАТНОЮ КОРПОРАЦІЄЮ</p> <p>Якою буде наступна президентська кампанія?</p> <p>Йосип ВінськийВона не буде такою радикальною, як попередня. Бо статус президента не такий, як раніше, та й невідомо, яким він залишатиметься надалі. Але вона буде принциповою для Партії регіонів. Для «регіонів» перемога на виборах буде стратегічним знаком повернення у владу. Найбільш жорстку та непримиренну позицію буде займати Партія регіонів. Те, що відбувається у Верховній Раді, це є відвертою демонстрацією цієї позиції. Для них не існує нічого святого, крім однієї мети – повернутися у владу.</p> <p>А вони кажуть, що підняти «мінімалку» – це святі для них речі...</p> <p>Вони блокують не тому, що хочуть підняти мінімальну зарплату. Хіба ви не пам’ятаєте: всі останні роки вони кричали, що в держави нема грошей, що розвиток зупинено. І зовсім недавні їхні виступи про те, що під час кризи треба стимулювати ділову активність, а не збільшувати соціальні виплати. Блокування - це привід. Думаю, що коли регіони бачать, який роздрай у народно-демократичному спектрі, коли нема ані чіткої ідеології, ані консолідуючої фігури, вони зрозуміли, що перемога сама йде їм до рук. Тому вони зацікавлені у дострокових виборах, і вони взяли курс на дострокові вибори. Чи вдасться їм це зреалізувати, це вже інше питання.</p> <p>Але я хочу наголосити: особисто я завжди виступав за збільшення зарплат. Бо я вважаю, що наша ключова проблема - це питання низької заробітної плати. І без вирішення цієї проблеми говорити про ринкову економіку, про рівень життя, про розвиток позитивних суспільних та економічних процесів неможливо. Інша справа: слід шукати механізми, повинна існувати чітка програма, як цю зарплату збільшувати. Я думаю, що політики повинні домовитися, хто б не був при владі, що кожного місяці вони додають до зарплати, умовно кажучи, п’ять євро. І це програма на чотири роки. І всі, хто приходить, чітко це забезпечує. Без виходу на європейський рівень зарплати ми будемо втрачати інтелектуальні сили, продуктивність праці. Врешті-решт, нам не буде з ким робити реформи. Риторика Тимошенко була якраз – за підняття зарплатні. І тільки те, що вона кандидує, і боїться, що Бюджет не впорається з таким підняттям (а вона все робить, щоб він не справився), її зупиняє. Якби вона не балотувалася, вона б погодилася на підняття зарплати.</p> <p>За час вашого керування Міністерством транспорту та зв’язку не було підрозділу, де б у вас не траплялися кадрові або господарські конфлікти з Тимошенко. Чи це морські порти, чи аеропорти, чи залізниця. І все ж складається враження, що справа вашої відставки таки не в політиці.</p> <p>Ключова позиція - політична. Це безумовно. Але я не сприймав і не сприймаю, коли я дію згідно з Законом «Про Кабінет Міністрів України», який визначає повноваження міністра, а прем’єр-міністр вважає, що вона може керувати державою, як приватною корпорацією. І такі спроби Тимошенко наштовхувалися не моє несприйняття. З чимось я погоджувався, з чимось – ні. Але вона знала, що я не сприймаю тиску. Я категорично не сприймаю, коли мені може подзвонити прем’єр-міністр і сказати, що я тобі рекомендую призначити таку-то особу на таку-то посаду. За законом, призначення нових осіб міністром відбувається після висновків конкурсної комісії, а звільнення з посади робиться виключно міністром. Якщо я бачу, що людина не виконує своїх функцій, як, наприклад, начальник львівського аеропорту чи директор Іллічівського морського порту, я можу і зобов’язаний його звільнити. І це неприємно, коли міністр, спираючись на акти перевірки КРУ та комісій з безпеки, звільняє посадовця, а прем’єр-міністр скасовує рішення міністра. Ви знаєте останній випадок, коли Тимошенко залишила на посаді керівника аеропорту «Львів». Я вважаю, що це глибока помилка, бо людина, яка там працює, не здатна виконувати свої обов’язки, і аеропорт до Євро-2012 не підготує.</p> <p>Але в порт «Південний» ви призначили двадцятисемирічного сина бютівця Юрія Крука, який давно є членом команди прем’єра...</p> <p>Це вдале призначення, людина з двадцяти років працює у морській галузі. І сьогодні його порт - кращий в Україні.</p> <p>Чи готова транспортна галузь до проведення Євро?</p> <p>Ні. Але вона може встигнути підготуватися. Я стверджую, що ми здатні на достатньому технологічному рівні і відповідно до вимог УЄФА підготуватися до чемпіонату. Але для цього слід вирішити питання фінансування Євро. Це, до речі, було однією з причин конфліктів, бо у 2009 році фінансування об’єктів Євро прем’єр-міністр заблокувала. А інфраструктура без грошей не будується. Я пішов, три тижні мене нема, але проблема фінансування Євро залишається.</p> <p>Коли читаєш різні інтерпретації конфліктних ситуацій Мінтрансзв’язку та Кабміну, то важко зрозуміти, хто має рацію: Тимошенко, яка хоче допомогти металургам і знижує тарифи на транспортування продукції, чи ви, хто кажете, що всі повинні платити, і тим більше власники металургійних підприємств.</p> <p>Йосип ВінськийЩо тут розуміти? Ми провели аудит Укрзалізниці, всі баланси доходів і видатків у нас є. Давайте покладемо на стіл результати нашого аудиту і покладемо на стіл результати міжнародного аудиту підприємств ГМК. У них також є. І давайте порівняємо прибутки. Якщо рентабельність при цьому однакова, то нема проблем, ми підтримали гірничо-металургійну галузь. Але такого нема. Бо насправді у ГМК рентабельність 12 відсотків, а Укрзалізниця збиткова, а ми ще даємо їм знижку 20 відсотків, бо ми державне підприємство. Тимошенко просто переклала мільярд з державної кишені у кишеню українських олігархів. Я їм це казав на засіданні уряду.</p> <p>Тепер починаються розмови про високі тарифи у портах. Та вони адекватні ситуації, я замовляв оцінку у відповідних інституціях. І проблема не в високих портових зборах, а в тих «накрутках», які беруть всілякі паразитарні структури. Я намагався навести порядок у портах, і дещо зробив, порти зараз мають хоч і невеликі, але прибутки. А тепер лунають подібні пропозиції: давайте зменшимо портові збори. Зменшимо. І що, залишимо порти без прибутків, людей без зарплати, і покладемо гроші у кишені тому дядькові, що возить грузи? І вас тепер дивує, що всі олігархи, з усіх фракцій дружно голосували за мою відставку? Та більшість з них побувала у мене в кабінеті, і переконувала мене: давай знижки, знижуй тарифи. Я тоді не ходив по телеефірах, не розповідав. А те, що мені довелося пережити на посаді міністра, вилилося у дружнє голосування олігархів за мою відставку. Вибачте, якщо за 2008 рік у доходи державного сектору я додав чотирнадцять мільярдів, то ви повинні зрозуміти, у кого я ті доходи забрав.</p> <p>Що, на вашу думку, буде після виборів? Кажуть, Янукович у випадку перемоги хоче повернутися до президентської моделі. Наскільки Юлія Тимошенко тверда у своїх парламентських намірах?</p> <p>Повернення до президентської моделі – крок назад. Якщо буде Янукович, можливий цей сценарій. Політичні структури, які спираються на клани, виступають за узурпацію влади. Так, у нас є проблеми із парламентом, і довіра до нього невисока, але якщо ми говоримо про європейський розвиток, то цей вектор пов’язаний із розвитком парламентаризму. Я не вірю в доброго царя і в те, що президентська модель вирішить наші проблеми.</p> <p>А якщо Президентом стане Тимошенко, як вона діятиме? Вона ж усюди заявляла, що хоче парламентську модель...</p> <p>Я думаю, що у Тимошенко немає твердих переконань. Вона чинитиме за обставинами. Але я твердо знаю, що вона президентом не буде.</p> <p>Розмовляла Лана Самохвалова</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:10:14 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=129#p129 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=128#p128 <p>Чим міністр Вакарчук не догодив януковичам</p> <p>“Зламав сотні тисячі доль молодих українців... Принижує російськомовне населення”... Кремлівські куратори дорікають “своїм” політичним силам у невиконанні обіцянок...</p> <p>Ось уже три тижні Партія регіонів зриває роботу парламенту, посилаючись на три причини: небажання коаліції підвищувти соціальні стандарти й звільняти з посад міністра внутрішніх справ “пияку” Юрія Луценка та міністра освіти й науки „націоналіста” Івана Вакарчука. Із підвищенням „мінімалки” все зрозуміло: чистий передвиборчий піар, коштів на це немає і не передбачається. З Луценком теж повна ясність – ніколи Борис Колесников не подарує йому чотирьох місяців у СІЗО, а Рінат Ахметов – гиденького чайку. І німецькі пригоди Юрія Віталійовича є неабиякою причиною для його відставки.</p> <p>Іван Вакарчук<br />Іван Вакарчук<br />Але чому так заповзялися „регіонали” за Вакарчука-старшого? Схоже на те, що його відставки ПР добивається цілком серйозно – на відміну від „підвищення соціальних стандартів”.</p> <p>У ході потужної інформаційної атаки на міністра депутати ПР приписали йому чимало всіляких гріхів. Першою ластівкою став відкритий лист одіозного Дмитра Табачника, опублікований ще наприкінці січня. Іван Вакарчук виявився винним і в корупції в системі освіти, і в зубожінні вчителів, і в „тотальній націоналістичній пропаганді, яка й визначає зміст навчального процесу”, і в запровадженні системи тестування, яка „відучує учнів самостійно мислити” з тим, щоб виховати їх „у дусі компрадорського націоналізму”. А найстрашніше в тому, що він запропонував змінити ст. 5 Конституції України, аби визначити українську мову як мову навчання в Україні (!!!) Дивна річ, а яка ж іще мова має бути в цій державі мовою навчання на 18 році її існування? Це – „компрадорський націоналізм”? А списувати на одного Вакарчука всі справді тяжкі проблеми, що накопичилися за багато років, принаймні несправедливо.</p> <p>Утім, „шакала Табакі” вже давно не сприймають всерйоз навіть у рідній партії. Але цього разу він явно був виразником загальнопартійної лінії, оскільки раз за разом почали з’являтися нові критичні щодо Вакарчука коментарі та інтерв’ю „регіоналів”. А 23 червня депутати ПР Табачник, Бойко, Горбаль і Толстоухов запропонували парламенту звільнити міністра з посади. Того ж дня „сигналізатор” фракції ПР Михайло Чечетов, чия пухла долоня указує слухняним депутатом, як голосувати з того чи іншого приводу, деталізував мотиви, якими керувалися його колеги. Він заперечив главі Секретаріату Президента Вірі Ульянченко, яка закономірно пов’язала появу проекту постанови про звільнення Вакарчука з наближенням президентських виборів. Ні, заявив „златоуст” ПР, Партія регіонів бажає звільнити міністра через те, що хоче „захистити інтереси простих людей, перш за все, молоді”. Виявляється, «Вакарчук своєю бездарною політикою щодо проведення зовнішнього незалежного оцінювання зламав сотні тисячі доль молодих талановитих українців. Він знищив середню школу... Ще він переписує історію, викреслив з неї найсвятіше, те на чому треба виховувати патріотів – це Велика Вітчизняна війна...»</p> <p>Просто жах. Не професор, а демон якийсь із рогами. Ось тільки як це він примудрився переламати ті сотні тисяч доль? Це тому, що тести українською писати довелося? Так не за адресою критика, шановний пане Чечетов! Якщо якісь долі й ламаються (і то багато менше, ніж ви заявляєте), то до цього причетні якраз ті, хто закликав не вивчати державної мови, агітував проти цього дітей та їхніх батьків, хто гальмував створення українських шкіл на Сході та Півдні України. Вам не муляє ваш однопартієць, секретар Донецької міськради Микола Левченко, який закликає взагалі знищити українську мову як явище? Може, його б у відставку? Цей високопосадовий чиновник-“регіонал” і його колеги-однодумці якраз і є головними винуватцями утруднень, які виникають у молодих людей при складанні тестів. Тут на рідкість доречне прислів’я про перекладення провини з хворих голів...</p> <p>А 24 червня включилася „важка артилерія”: в ефірі Харківської обласної телекомпанії лідер ПР Віктор Янукович заявив, що його політична сила має намір якнайшвидше звільнити міністра Вакарчука. Дослівно – „мітлою вимести”. За що? А за те, що спокійний та інтелігентний міністр, виявляється, „принижує російськомовне населення” і „здійснює політику насильницької українізації”. Отакої. Хоч би якісь слова Вакарчука навели – на кшталт про тих „російськомовних козлів, які заважають нам жить”. І чому, скажіть на милість, ця українізація „насильницька”? Хіба на пунктах здачі тестів були беркутівці з автоматами помічені? Не хочеш – не складай. Хочеш вчитися далі, вивчи українську мову, державну, між іншим, склади тести – і вчися на здоров’я в ліцеї, гімназії, інституті... І не слухай тупоумних левченків.</p> <p>Того ж 24 червня свого роду розширений коментар до заяви Януковича видала депутат ПР і колишня журналістка Олена Бондаренко: оця сама „насильницька українізація”, про яку сказав її шеф, виявляється, потенційно знижує „конкурентоспроможність наших дітей. Дитина, яка змушена чомусь за примхою Президента і міністра слухати складні науки – математику, фізику, хімію – на нерідній мові, думає вже не про суть предмету, не про хімічні і фізичні процеси. Вона думає про те, як перекласти той або інший термін”.</p> <p>Цікаво, чи не приходила цій пані думка про те, що найліпше було б зробити так, аби українські діти сприймали українську мову саме як рідну і не мали ніяких мовних проблем. Спокійно слухала б природничі науки рідною українською мовою і легко жонглювали термінами. Мала б чітку самоідентифікацію, відтак і велику конкурентоспроможність. Чесно кажучи, незрозумілою залишилася думка Бондаренко, що, мовляв, тестування відрізало шлях до вузів тим, хто закінчив школу 3–5–7 років тому. Знайомство з матеріалами тестів упевнило автора, що складати їх значно легше, ніж колишні перехідні та вступні іспити.</p> <p>Ні, річ не в цьому... І навіть не в тому, що в підручники з музики для 8-го класу Славкові Вакарчуку присвячено 4 сторінки, а „Бітлам” – 2 сторінки (справді негарний факт, потрібно було принаймні не вестися на лизоблюдство). І не в тому, що Вакарчук-старший досі тримає про всяк випадок вакантним своє попереднє місце ректора Львівського університету. Навіть у наші буремні й непередбачувані часи це не дуже етично.</p> <p>Але звільнити Вакарчука хочуть якраз за „українізацію” та „українську мову”. Політолог Володимир Кулик пояснив, чому Вакарчук серед невгодних для „регіоналів” урядовців посідає одне з чільних місць: „Він зважився перейти від слів до діла: випускники і вступники муситимуть володіти державною мовою. А це не може не викликати ненависті в людей, котрі хочуть бути елітою нації та водночас ігнорувати українську. Для прибічників так званої двомовності – яка насправді багато де була б російською одномовністю – скинути його навіть важливіше, ніж міністра культури Василя Вовкуна, який наполіг, аби українська звучала в кінотеатрах”.</p> <p>Наближення президентських виборів ще більше загострило мовне питання для згаданої Куликом „української не-української” еліти ПР. Колись ідеологему „другої державної” вони зробили однією з основних у всіх своїх виборчих кампаніях. Комуністи, „вітренківці”, вітчизняні радикальні виборці та кремлівські куратори частенько дорікають у невиконанні цих обіцянок. Тому так важливо досягнути хоч якоїсь перемоги на „мовному фронті”. Ця обставина є ще однієї причиною такої ірраціональної „жаги” лідерів ПР до скинення Вакарчука з міністерської посади. Адже міністр став однією з ключових постатей у справі реального впровадження української мови в надзвичайно важливу – освітню – сферу суспільної комунікації.</p> <p>Микола Писарчук</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:09:45 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=128#p128 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=127#p127 <p>“Консул намагався дати ляпас не мені, а Українській державі”</p> <p>Дипломат розтягнув губи й почав кривлятися... Гепнув по скляній перегородці, що розділяла нас, навпроти мого обличчя, наче бив мене по обличчю... “Вопросы здесь задаем мы!”...</p> <p>Громадянці Валентині Малєй у Консульстві Греції в Києві не дали візу. Подія, власне, нічим не визначальна, хоча сьогодні таке трапляється дедалі рідше. Потік заробітчан у Європу різко скоротився – у світі криза, безробіття, туристичні потоки падають, і чимало країн намагаються принаймні не створювати штучних перепон українським туристам.</p> <p>Але Валентині Малєй не просто візу не дали... Керівник Консульського відділу Грецького посольства Дімітріос Міхалопулос провів з нею таку “співбесіду”, яка щонайменше тягне на внутрішнє службове розслідування Міністерства закордонних справ Греції.</p> <p>Після публікації про інцидент у пресі ми зв’язалися з його учасниками.</p> <p>Валентина Малєй<br />Валентина Малєй<br />– У Греції я була кілька разів, – розповіла нам Валентина Малєй. – Їздила туди з родиною виключно на відпочинок – у чотири- та п’ятизіркові готелі на Криті, на острові Закінтос, на Пелопоннесі. Цього разу теж здала документи – через турфірму “Музенідіс Тревел” – для тижневої поїздки на Халкідікі. За готель і авіаквиток було заплачено 1300 євро. Відповідні документи, звісно, були здані в посольство – усе, як завжди. Але за два дні до поїздки мені повідомили в турфірмі, що візу не поставили з мотивацією: “підозріливо часто їздить до Греції”. Зв’язалися з Консульством, там сказали, що завтра о 10.30 консул чекає мене на співбесіду, аби переглянути документи. Я прийшла у призначений час... За скляною перегородкою консул про щось розмовляв зі співробітницею – очевидно, українкою. Та сказала мені подати документи. Я помітила, що в консула неприродно тремтять руки, він нервовим рухом узяв пачку моїх документів і став хаотично їх перебирати, не дивлячись на них. Я мовчки чекала. Консул спочатку щось емоційно говорив...</p> <p>“Я їду на відпочинок на Халкідікі в заброньований готель, – почала було я. – Там уже відпочиває моя родина, яка полетіла туди кілька днів тому... Щось не так?”</p> <p>“Женщина, – перебила мене працівниця”. – Вопросы здесь задаем мы! Кто у вас находится в Греции?»</p> <p>«Дочка, зять і їхня дитина”, – сказала я.</p> <p>“Тогда вам нужна не туристическая виза… – сказала працівниця, очевидно, перекладаючи слова консула. – Пусть ваша дочь сделает вам вызов».</p> <p>«Ви не зрозуміли, сказала я. Вони такі самі туристи, як і я... Як вони можуть надіслати мені виклик, коли вони громадяни України й проводять там відпустку?” Я показала на ваучер та інші документи, з яких усе було зрозуміло...</p> <p>Валентина Малєй на відпочинку в готелі Aldemar</p> <p>Малєй на відпочинку в готелі Aldemar</p> <p>“Женщина! Вопросы здесь задаем мы”, – знову обірвала мене працівниця українського походження.</p> <p>Консул раптом почав кричати грецькою мовою, звертаючись начебто до мене, але працівниця не перекладала, вона стурбовано глянула на нього й трохи відсунулась убік. Хоча, судячи з усього, особливо не здивувалася.</p> <p>Він ляпнув моїм паспортом по столі, гепнув рукою... І раптом – я ледве повірила власним очам: консул витягнув шию, вирячився й почав до мене кривлятися, розтягнув губи й очі пальцями... Тоді він різко підскочив до скляної перегородки, що нас розділяла й кілька разів стукнув по ній рукою навпроти моїх очей, спочатку кулаком, ніби бив мене в обличчя, а потім долонею – наче намагався дати ляпас... Я була шокована й не могла вимовити ні слова... Почувши лайку й гупання, до нас із іншої кімнати визирнув якийсь консульський клерк – схоже, це був охоронець, – він занепокоєно глянув на консула. Я забрала паспорт і покинула приміщення.</p> <p>Дімітріос Міхалопулос<br />Дімітріос Міхалопулос<br />– Що казав консул, ви розібрати не могли?</p> <p>– Ні. Він кричав грецькою... Але я маю багаторічний педагогічний стаж і знаю напевне, що судячи з хамських жестів і міміки, це не була нейтральна лексика...</p> <p>– Що, на вашу думку, могло означати описане вами кривляння пана консула?</p> <p>– Не знаю. Напевне, він вирішив, що я заробітчанка, з якою він може дозволити собі таку манеру спілкування, і в його очах я виглядаю такою, як він показав...</p> <p>– Чи були свідки вашої співбесіди?</p> <p>– Я ж кажу: українська працівниця консульства і грецький клерк. Дуже сподіваюся, що в приміщенні посольства ведеться відеоспостереження, і керівництво пана консула продивиться відеозапис. Думаю, воно буде шокованене не менш, ніж я.</p> <p>– Чи пояснили вам, що означає фраза “занадто часто їздить у Грецію”?</p> <p>– Ні... Я збиралася пояснити, що справді часто відпочиваю в Греції, останній раз була там на травневі свята, але ж мене ніхто не слухав... Та справа не в тому, що мені не надали візу... Якщо консульство не встигло перевірити, чому я їздила в Грецію в травні – я це розумію: туристичний сезон, великий наплив людей. І для мене це не велика втрата... Але мене глибоко обурила негідне поводження дипломата. Він намагався дати ляпас не мені – а моїй державі! Невже мій уряд не здатний захистити мене від такої сваволі?</p> <p>– За нашою інформацією, після розголосу цього інциденту консул готовий був надати вам візу...</p> <p>– Та причому тут віза? Мені не потрібні “хабарі” за мовчання, я лише хочу цивілізованого, європейського ставлення до моєї держави!</p> <p>Ми намагалися зв’язатися з консулом Дімітріосом Міхалопулосом. Співробітниця консульства сказала по телефону, що про інцидент їй відомо, але консул жодних коментарів пресі не даватиме, “поки не приїде посол” (грецький посол перебував у від’їзді).</p> <p>За останні роки Грецьке консульство в Україні здобуло недобру славу. Заробітчани в Греції розповідали авторам, що платили по кілька тисяч євро за отримання віз через фірми, котрі спеціалізуються на відправці робочої сили. Колишнього консула в Україні Костянтиноса Бібікоса навіть засудили в Греції на 21 рік позбавлення волі за хабарництво. Також були засуджені спільники хабарника: 19 років отримав клерк Грецького консульства і 9 років – громадянка України, яка працювала в київській турфірмі. Міністерство закордонних справ Греції провело кадрову ротацію серед своїх дипломатів в Україні. Але кадрова проблема, схоже, досі залишається актуальною...</p> <p>На жаль, ми не знаємо біографії нинішнього консула Дімітріоса Міхалополуса. Але особа з таким самим ім’ям на посаді грецького консула вже оскандалилася в Македонії через... свою “брутальність”. Македонська преса активно писала про &quot;зверхнє, нецивілізоване, брутальне ставлення&quot; до країни перебування та “сваволю” консула Посольства Греції в Скоп’є Дімітріоса Міхалопулоса. У грецькому Міністерстві закордонних справ, за даними македонської газети “Вест”, він здобув репутацію “конфліктної особистості”.</p> <p>Нам, зізнатися, неприємно про все це писати... Тому що ми дуже любимо Грецію. І теж “занадто часто” їздимо туди на відпочинок... Нам імпонує розважливий, неспішний підхід греків до життя... “Сіга-сіга”, кажуть вони, коли хтось метушиться, гарячкує, робить щось поспіхом, що означає “помалу-помалу”.</p> <p>Коли ми розмовляли з учасниками інциденту, збирали коментарі, нам було дуже ніяково... З телефонної розмови з працівниками консульства нам стало зрозуміло, що Валентину Малєй із якихось причин сприйняли як заробітчанку. Наче це якось виправдовує хамське поводження дипломата.</p> <p>Ми легко уявили ту “нікчемну” в очах пана консула, безправну українську жінку, яка в боротьбі за омріяну візу стерпить будь-яке приниження. Перед нею можна продемонструвати благородний гнів, неврівноваженість, вдатися до приступу істерики, махати перед її очима кулаками – вона все одно нікуди не скаржитиметься, бо її жалюгідна заробітчанська кар’єра перебуває в могутніх руках наділеного владою чиновника.</p> <p>Юрист Андрій Гінкул з компанії “Навігатор”, яка займається, зокрема, і сферою туризму сказав нам таке:</p> <p>– Оцінюючи інцидент, що відбувся в Посольстві Греції з юридичної точки зору, варто зазначити два основні моменти. По-перше, треба розділити дії Консула як посадової особи і дії Консула – як людини. В обох випадках громадянка Малєй Валентина має право оскаржити як рішення посадової особи, так і поведінку громадянина Греції Дімітріоса Міхалопулоса. Різниця полягає в процедурі оскарження. Рішення Консула як посадової особи можуть бути оскаржені: в Посольстві Греції в Україні (перед паном послом), у Міністерстві закордонних справ України, у Міністерстві закордонних справ Греції в спеціальних департамент – Complaints, Greek and Foreign Citizen Accidents, Lost or Stolen Travelling Documents, Search for Foreign Persons in Greece, тел. 210-368-2357, 210-368-2358. У результаті можна добитись рішення про видачу візи. Поведінка&#160; громадянина Греції Дімітріоса Міхалопулоса також може бути предметом оскарження в Посольстві Греції в Україні (перед паном послом), в МЗС України, в МЗС Греції (ті самі департаменти), а також предметом цивільного судового позову про захист честі та гідності й відшкодування шкоди, завданої непристойною та образливою поведінкою. Як правило, такий позов подається за місцем розташування відповідача, тобто в даному разі – на території Греції. За результатами розгляду позову можна отримати компенсацію завданих моральних збитків.</p> <p>Як повідомили УНІАН у прес-службі Міністерства закордонних справ України, директор Департаменту консульської служби Сергій Погорельцев зазначив, що цей випадок не залишиться без реагування з боку МЗС, тож у зовнішньополітичному відомстві мають намір докладно вивчити ситуацію і вжити відповідні заходи. </p> <p>У Посольстві Греції в Україні УНІАН відповіли, що посол зараз не готовий надати письмові коментарі, оскільки займається розслідуванням інциденту – на це йому знадобиться 2–3 дні. А пані Валентину Малєй запросили до посла на зустріч.</p> <p>Володимир Гетьман, Анна Ященко</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:09:22 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=127#p127 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=126#p126 <p>Росія боїться української мови?</p> <p>Основною перешкодою для вивчення української мови і літератури в РФ є побоювання російської влади, що навчання піде не в тому напрямі. Здійснюється зачистка освітньо-гуманітарного простору...</p> <p>Каменем спотикання в далеко не безхмарних відносинах між офіційною Москвою і Києвом стала ще й освіта. Почалося все з рішення ОБСЄ провести порівняльний моніторинг щодо забезпечення освітніх прав російської меншини в Україні (дослідження проводилося 20–25 квітня 2009 р.) та етнічних українців у РФ (9–14 березня 2009 р.) Не чекаючи результатів моніторингу, які будуть оприлюднені не раніш як восени, в Росії почали бити на сполох.</p> <p>Представник МЗС РФ Андрій Нестеренко нещодавно заявив від імені відомства, що розраховує на об’єктивну оцінку Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кнута Воллєбека “дискримінаційних дій” влади України щодо російської мови та російськомовного населення.</p> <p>“Подібні заяви сприймаються як намагання штучно створити напругу між двома народами, – одразу відреагували в українському МЗС. – Спекулятивно зловживаючи терміном “російськомовне населення”, офіційна Москва дозволяє собі вказувати, яким чином ситуацію із забезпеченням прав російської меншини в Україні має оцінювати Верховний комісар ОБСЄ Воллєбек. Такі дії є неприхованим тиском на представників міжнародних організацій”.</p> <p>В українському зовнішньополітичному відомстві вважають такі висловлювання також очевидною спробою відвернути увагу від украй незадовільного забезпечення прав етнічних українців на території самої Росії, де немає жодної української школи чи жодної української газети, які б підтримувалися державою.</p> <p>Тож чи не тому Кремль демонструє обурення, що не правий? Результати моніторингу, проведеного Міносвіти України на основі офіційних і неофіційних даних щодо задоволення освітніх прав українців у Росії, м’яко кажучи, невтішні. Ось тільки деякі статистичні факти, оприлюднені заступником міністра освіти Павлом Полянським. В Україні на сьогодні налічується 983 дитсадки з російською мовою виховання, у яких 164 тисячі малюків. У Російській Федерації не виявлено жодного україномовного садочка. В Україні 1199 шкіл з навчанням російською мовою, у Росії стільки, скільки й дитячих садків, тобто нуль. В Україні в 1755 школах вивчають одночасно і українську, і російську мови, у Росії таких шкіл не існує. На сьогодні російською мовою навчається в Україні 779423 учні, у Росії немає білінгвальної школи чи бодай класу. Загалом російську мову в Україні в тій чи іншій формі вивчають 1 мільйон 292 тисячі 518 дітей.</p> <p>У вищій освіті ситуація така сама. В українських вузах 1–2 рівня акредитації сьогодні російською мовою навчається 59 тисяч 656 осіб, а у вишах 3–4 рівня акредитації – 395 тисяч 186. Українською мовою в Росії не навчається жоден студент.</p> <p>Щоб дізнатися ситуацію з освітніми правами українців у Москві, ми зателефонували співголові Об’єднання українців Росії Валерію Семененку. Насамперед ми поцікавилися, чи є власне бажання українців навчати своїх дітей рідною мовою.</p> <p>– Україномовної школи тут немає за визначенням. Хоча бажаючі вчитися в таких школах є. Батьки телефонують до нас і запитують, а де тут українська школа чи де хоч можна вивчати мову? А нам просто нічого їм запропонувати. Ми ж не можемо посадити дітей серед парку й навчати мови, – розповідає Семененко. – Основною перешкодою для вивчення української мови і літератури є побоювання російської влади, що навчання піде не в тому напрямі. Здійснюється колосальний тиск, зачистка освітньо-гуманітарного простору. У нас був Український освітній центр у Москві – то, як ви знаєте, приміщення відібрали. Ми написали Президентові РФ листа. Нам відповіли, що “дуже хочуть” і завжди “підтримують” прагнення українців вивчати рідну мову, хочуть з нами зустрітися. І отак “зустрічаються” з нами з квітня місяця... Зараз ми виходимо на керівництво Північного-Східного адміністративного округу Москви, яке формально нібито відповідає за зв’язки з Україною. Ми побачимо, як префектура до нас поставиться, чи виділять нам школу, чи дадуть приміщення хоча б для бібліотеки та іншого приладдя, яке в нас залишилося з освітнього центру. У нас же велика фонотека, велика бібліотека. Ми боїмося за долю унікальних раритетних видань. Нащадки Івана Козловського подарували нам книжки з власними посвятами від Малишка, Рильського, Довженка. Такі унікальні експонати лежать у непристосованих приміщеннях, на складах...</p> <p>Цікаво, що в той час, як “братська” Росія не спромоглася відкрити жодної української школи чи дитсадка, україномовні навчальні центри можна знайти в різних куточках світу, причому деякі з них користуються попитом не тільки в наших співвітчизників.</p> <p>– У Ризі дуже потужна престижна українська гімназія, і в класах чи не половина – латиші, бо там дуже якісна освіта, – розповідає Павло Полянський. – На Кубі юні мулати в вишиванках непогано спілкуються українською.</p> <p>Там у центрі Тарара функціонує повноцінна українська загальноосвітня школа. У Стамбулі популярністю користується Міжнародний ліцей імені Т.Шевченка. У Празі діє Український колегіум і українська школа при філії Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова. У Парижі є українська школа мистецтв. Українських навчальних закладів – як загальноосвітніх, так і недільних – чимало в Іспанії та Португалії.</p> <p>До речі, у Гаазьких рекомендаціях про права національних меншин на освіту, прийнятих під егідою ОБСЄ, сказано: “Рідна мова дитини є ідеальним засобом навчання в дошкільний період і в дитячому садку. Держави за можливості мають створювати умови, які дають змогу батькам мати такий вибір... Навчальна програма в початковій школі в ідеалі має викладатися мовою нацменшини. Мова меншини повинна викладатися як навчальний предмет на постійній основі... Значна частина навчальної програм у середній школі має викладатися мовою нацменшини”. Але, як бачимо, іноді рекомендації, м’яко кажучи, не виконуються...</p> <p>А ось в українському Міносвіти з гордістю відзначають, що мовна політика міністерства відповідає не лише нормам української Конституції, а й міжнародним стандартам.</p> <p>– Як колись писали про радянську побутову техніку: за багатьма параметрами значно перевищує, – жартує Полянський. – Гаазька конвенція закликає забезпечити національним меншинам право виховання в дитсадку і навчання в початковій школі рідною мовою, а Україна надає право на здобуття повної загальної середньої освіти безкоштовно мовою національних меншин.</p> <p> І представники міжнародної спільноти з цим погоджуються.</p> <p>– В Україні створено широку мережу навчальних закладів з російською мовою навчання. У вас є кваліфіковані вчителі й відповідні підручники, які видає держава, – констатував Воллєбек під час зустрічі з Іваном Вакарчуком 7 липня, де обговорювалися попередні результати проведеного експертами ОБСЄ дослідження.</p> <p>– Результати проведеного Верховним комісаром моніторингу щодо задоволення освітніх прав українців на теренах Росії та, відповідно, російської національної меншини в Україні покажуть, чи є симетрія у функціонуванні української мови в Росії та російської мови в Україні, – зауважив міністр.</p> <p>Хоча не треба бути великим спеціалістом, щоб зрозуміти, що про жодну симетрію йтися не може. І можливі закиди росіян, мовляв, українці в Москві самі не хочуть вчити рідну мову, помахують політикою. Як сказав Вакарчук: “Якщо громада мовчить, це не означає, що громаді дуже комфортно”.</p> <p>Анна Ященко</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 22:09:05 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=126#p126 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=125#p125 <p>Блог послал<br />Зоя Роман, редактор отдела «Экономика»</p> <p>Личные интернет-дневники стали средством заработка. Собственные странички ведут теперь многие знаменитости и политики. Однако использовать свой «Живой журнал» можно не только для развлечения. Для многих ведение блогов уже давно стало заработком. Причем довольно неплохим.</p> <p>Рекламный ресурс</p> <p>Если блог популярен и интересен, посетителей здесь будет хоть отбавляй. И многим не терпится стать другом автора. Поэтому у популярного блогера всегда много друзей. Эти люди, ежедневно читая сообщения (посты) блогера, комментируют их, и зачастую количество и объем комментариев намного превышают само сообщение.</p> <p>Люди ведут странички в ЖЖ по разным причинам. Но сейчас важной стала еще и коммерческая составляющая: на популярном блоге с большим количеством друзей можно неплохо зарабатывать.</p> <p>«Известия в Украине» выяснили несколько способов заработать с помощью личной странички. Первый — разместить в своем дневнике ссылки на сайт рекламодателя. Компании, заказывающей такую услугу, неважно, перейдут ли ваши друзья по этой ссылке на ее сайт. Просто каждая ссылка поднимает компанию все выше в рейтинге известных поисковых систем — например, Google или Yandex. Стоит такая услуга дешево — от 10 до 50 центов за одну ссылку, в зависимости от «раскрученности» блога. Однако сотрудничать можно сразу с несколькими компаниями, тем самым увеличивая заработок.</p> <p>Можно разместить рекламный слоган или торговую марку на своей аватаре (лицо пользователя). Стоит это около $30—50. Менять их придется, скажем, раз в месяц — в зависимости от договоренности с компанией-заказчиком.</p> <p>Если блогер — специалист в определенной сфере (например, авто или IT), можно давать платные консультации друзьям и гостям. Тут все индивидуально, и цена таких услуг зависит только от квалификации автора. Можно запросить и $5, и $20.</p> <p>Сеть и Тень</p> <p>Как только возросла популярность интернета, увеличились объемы его рекламного рынка. Причем не только текстовой и макетной рекламы, но и примеров «теневого маркетинга» — так называемой интернет-джинсы. На авторских упоминаниях и даже комментариях заинтересованных пользователей рекламные интернет-компании сделали целый бизнес. И зарабатывать в такой способ блогерам тоже никто не мешает.</p> <p>Самый простой пример теневой рекламы в ЖЖ — это упоминание в авторском сообщении определенной марки определенного товара. Например, «завтра пойду в «этот» магазин. Мне рассказывали, что там и цены супер, и выбрать есть из чего…». Как свидетельствуют маркетинговые опросы, такого рода упоминание не нервирует читателей, однако надежно закрепляется в их сознании. Стоит такая услуга, в зависимости от популярности блога, от $30 до $100 за одно упоминание.</p> <p>Как рассказал «Известиям в Украине» известный журналист и блогер Вахтанг Кипиани, «люди мне доверяют. И, если я в своем блоге посоветую им купить какую-то книгу, люди ее купят. И, если книга хорошая, они будут доверять мне и дальше. А если она плохая — они разочаруются. Поэтому я никогда ничего не рекламировал в своих блогах и всегда старался быть максимально объективным».</p> <p>Второй способ заработать на теневой рекламе — разместить на своей страничке сообщение рекламного характера. Например, о том, как автор ездил отдыхать в конкретный санаторий, ходил в ночной клуб, ужинал в ресторане, как ему там понравилось. Такая услуга стоит дороже — от $80 до $100. Ведь каждый автор своей блогерской репутацией дорожит.</p> <p>Если автор не хочет заниматься рекламой сам, он может за определенную сумму добавить в свои друзья заинтересованное лицо ($20—50 за одного друга), которое будет комментировать сообщения, добавляя в комментарии нужные слова или замечания ($3—5 за один комментарий).</p> <p>Есть, кстати, «теневые блоги». Они, как правило, специализированные — автор увлекается автомобилями, делает ремонт, строит дом или продает компьютерные игры. В таких блогах автор ездит на конкретной марке авто и очень счастлив, купил стройматериалы конкретной фирмы — и безумно рад их качеству. Или рассказывает, что игры конкретной компании продаются лучше, чем остальных, ведь они просто отличные. Параллельно в блоге появляется и личная авторская информация, как правило — на смежные темы: аудиосистемы для авто, дизайн и интерьер, новинки игр. Ведут такие блоги нормальные люди, которые ежемесячно получают за это зарплату от заинтересованной компании. Зарплата автора такого блога колеблется в районе $400—600.</p> <p>Блог в обмен на машину</p> <p>Последний, самый прибыльный способ заработка — продажа своей странички. Хорошо раскрученный блог с более чем 500 друзьями можно продать за $3—5 тыс. Блог с 1000 друзьями — от $10 тысяч до $20 тыс.</p> <p>Возник этот вид бизнеса сравнительно недавно, и поставить его «на поток» не удастся. Каждый блог — это штучная работа. Охотно выкладывают деньги за раскрученные, хорошо известные блоги все те же рекламные агентства и просто заинтересованные компании — ведь теперь они могут вести его от имени все того же «призрачного» автора, наполняя нужной им информацией.</p> <p>Правда, как только участились случаи удачной продажи блогов, увеличилось и число случаев их воровства. Заплатить $500 знакомому программисту за взлом блога гораздо проще, чем $10 тысяч — его законному владельцу.</p> <p>В общем, если вы ищете способ заработать, и у вас есть раскрученный блог — регистрируйтесь на популярном сайте, который организовывает рекламные акции в сообществе блогеров. А может, интересующиеся компании найдут вас сами. Если же у вас блога нет, но вы чувствуете в себе авторский потенциал — заводите себе страничку и начинайте ее раскручивать.</p> <p>Справка. Какие блоги интересуют рекламодателей</p> <p>1. Трафик — сколько посетителей и сколько страниц просмотрено. Нормой считается от 300—400 заходов в сутки.</p> <p>2. Количество друзей.</p> <p>3. Нишевая позиция — является ли блог лидером в своей области.</p> <p>4. Зависимость от автора (насколько блог привязан к нынешнему владельцу).</p> <p>5. Доменное имя (имеет ли имя домена ценность само по себе).</p> <p>6. Популярность — есть ли он в поисковых системах по популярным ключевым словам, и если есть — то какие места занимает в рейтинге.</p> <p>7. Количество сообщений и комментариев.</p> <p>8. Возможность расширения блога (можно ли добавить новый сервис или функциональность к блогу, например, форум, для повышения прибыли).</p> <p>Средний украинский блогер — 22-летняя девушка с 19-ю друзьями</p> <p>Украинские пользователи интернета ведут 420 тысяч блогов. Это на 70% больше, чем полгода назад, и в 3,5 раза больше, чем полтора года назад.</p> <p>Доля активных дневников (которые содержат не менее пяти записей и обновлялись хотя бы раз за последние три месяца) составляет 15%, доля активных сообществ — 13%. 73% личных дневников и 95% сообществ зарегистрированы в восьми украинских городах: Киеве, Одессе, Харькове, Донецке, Днепропетровске, Симферополе, Львове и Запорожье.</p> <p>Каждый будний день авторы украинских дневников пишут около 20 тысяч сообщений и около 60 тысяч комментариев. На выходные появляется меньше записей: примерно 14 тыс. сообщений и около 37 тыс. комментариев.</p> <p>В среднем украинский личный дневник обновляется один раз в 22 дня, а активные дневники — один раз в 3—4 дня.</p> <p>Средний украинский автор дневника — девушка 22-х лет из Киева, у нее 19 друзей (среди них 9 взаимных), она принимает участие в 13 сообществах и ведет свой дневник уже год и три месяца.</p> <p>Возраст более 75 процентов авторов — от 15 до 29 лет. Среди авторов до 21 года преобладают женщины, 22—23-летних женщин и мужчин примерно поровну, а среди авторов старше 24 лет мужчин больше половины.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:33:41 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=125#p125 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=124#p124 <p>Отдых взаймы<br />Мария Бабенко</p> <p>Лето — не только отпускная пора, но и возможность получить кредитные каникулы в своем банке. Как это сделать? И что нужно знать? «Известия в Украине» нашли ответы на эти вопросы.</p> <p>Лучше поздно, чем никогда</p> <p>Стремление снизить кредитную нагрузку в большинстве случаев не связано с периодом летних отпусков или сезонным угасанием деловой активности. «Увеличение объемов проблемной задолженности скорее вызвано сокращением рабочих мест, урезанием заработных плат, повышением курса доллара, а также другими последствиями финансового кризиса, — рассказывает исполнительный директор консалтинговой компании «Кредитсвіт» Любовь Слободенюк. — Причем количество заемщиков, которые сталкиваются с финансовыми затруднениями, с каждый днем увеличивается». Для таких клиентов банки готовы предложить различные программы реструктуризации задолженности, так или иначе снижающие кредитную нагрузку. Подобная лояльность финансовых структур автоматически не распространяется на каждый кредит. Поэтому должнику следует самому поспешить навстречу с банком. И лучше всего предпринять этот шаг, не имея просроченных кредитных обязательств. Это существенно облегчит процесс общения с банком и откроет новые возможности для решения проблемы. «Для клиента с хорошей платежной дисциплиной, ранее выполнявшего все условия кредитного договора, наш банк прорабатывает несколько вариантов выхода из текущей ситуации, — сообщают в пресс-службе ВТБ Банка. — Среди них каникулы по погашению основного долга, то есть отсрочка выплаты тела кредита при своевременной уплате процентов в полном объеме; изменение валюты кредита; увеличение срока кредитования; пересчет графика внесения платежей». Подобные меры, повышающие лояльность клиентов, предпринимают практически все ведущие финансовые структуры. В ПУМБе, например, заемщик может назначить другой расчетный день для внесения платежей, изменить схему погашения (с убывающими платежами на аннуитет (равные платежи) и наоборот), пролонгировать кредит, увеличив срок до максимально возможного по продукту либо по возрасту заемщика. Кроме этого, по словам начальника управления розничного бизнеса ПУМБа Валерия Пацуя, клиенты с минимальными затратами могут перевести свои валютные кредиты в гривну и в дальнейшем рассчитывать на льготную ставку — 19%. «Программы реструктуризации действующих кредитов в VAB Банке предлашают четыре пути, — рассказывает начальник департамента разработки продуктов розничного бизнеса VAB Банка Антон Шаперенков. — Это изменение графика погашения с линейного (убывающие платежи) на аннуитет (равные платежи), продление срока ипотеки, каникулы, кредит на реструктуризацию задолженности». В ВТБ Банке проблемным заемщикам может помочь заграница. По информации пресс-службы, родственники клиента, находящиеся за рубежом, могут перечислять валюту на текущий счет, который заемщик открывает в банке, чтобы погашать свой кредит.</p> <p>Как же быть тем, у кого просроченные платежи уже растут, как снежный ком и кредит зачислен в число проблемных? Рецепт все тот же — нужно обратиться в банк с заявлением. Здесь действует принцип лучше позже, чем никогда. Даже в запущенной ситуации разумное решение можно найти.</p> <p>На что жалуетесь?</p> <p>Просьба о снижении кредитной нагрузки должна быть оправданной и подтвержденной фактами. Ведь простое и естественное желание платить меньше не станет для финансовой структуры весомым аргументом. Также как врач, который не оформит бюллетень при отсутствии симптомов заболевания, банковский служащий вряд ли пойдет на уступки для вполне благополучного клиента. «Заемщик должен написать заявление о реструктуризации задолженности с обоснованием ухудшения своего финансового состояния, — объясняет директор департамента розничного бизнеса Эрсте Банка Татьяна Надточий. — В первую очередь будут удовлетворены просьбы клиентов с хорошей кредитной историей или тех, у кого есть возможность предоставить дополнительный залог. Но к тем, кто пытается манипулировать банком, имея возможность платить по кредиту, мы отнесемся очень жестко. Ведь неэтичное поведение одного клиента ставит под угрозу выживание других дисциплинированных заемщиков». Чтобы избежать подобных эксцессов, каждое обращение клиента изучается особенно тщательно. Поэтому к стандартной просьбе, которая письменно подается в банк, не стоит относиться как к простой формальности. «В заявлении нужно указать желаемый график погашения кредита и предоставить документы, подтверждающие текущее материальное состояние и будущие финансовые поступления, — советуют в пресс-службе ВТБ Банка. — Мы внимательно рассматриваем каждое обращение, анализируем ситуацию, чтобы принять индивидуальное решение». Также в заявлении можно обозначить максимальную сумму посильного для клиента ежемесячного платежа, правдиво описать причины ухудшения финансового положения, подтвердить ситуацию данными о доходах и занятости членов семьи, сообщить о других обязательных платежах и расходах. Решение банка будет во многом зависеть от показателей материального неблагополучия. «В первую очередь мы рассматриваем варианты, при которых клиент продолжает оплачивать и тело кредита и проценты, например, изменение схемы погашения или увеличение срока кредитования, — говорит Валерий Пацуй. — Если их применение не приведет к достаточному снижению платежа по кредиту, мы предлагаем заемщику воспользоваться кредитными каникулами».</p> <p>Условия для кредитных отдыхающих</p> <p>При всем многообразии путей реструктуризации задолженности мы видим, что кредитные каникулы — самая радикальный и выгодный для заемщика мера, на которую кредитующие учреждения идут в последнюю очередь. «Банки предлагают кредитные каникулы только тем клиентам, которые сталкиваются с существенными проблемами при погашении задолженности, — подтверждает тенденцию Любовь Слободенюк. — Необходимость в предоставлении каникул должна быть хорошо обоснована, ведь сегодня банки практически не рассматривают такую возможность для беспроблемных клиентов». Счастливчики, которые отстояли свое право на отдых от обременительных платежей, могут рассчитывать на щадящие условия. В частности, в ПУМБе каникулы предоставляются на срок до 12 месяцев с возможностью снижения процентной ставки, которая продолжает выплачиваться (минимум — 6% годовых на срок до 12 месяцев, после чего ставка увеличивается). «В VAB Банке отсрочка при погашении основной суммы задолженности по ипотечному кредиту предоставляется без изменения срока пользования кредитными средствами, — продолжает Антон Шаперенков. — Проценты, начисленные на остаток основной задолженности по телу кредита, заемщик погашает ежемесячно. А часть суммы основной задолженности, которая должна была выплачиваться в период отсрочки, пропорционально распределяется на остаток, вплоть до окончания срока кредитования». В Эрсте Банке могут предоставить каникулы до 12 месяцев как с сохранением, так и пролонгацией действия договора, с обязательным ежемесячным погашением процентов. «На практике период кредитных каникул составляет 3—6 месяцев, ведь банки редко дают отсрочку больше чем на полгода, — подводит итог Любовь Слободенюк. — В основном эта программа распространяется на кредиты в валюте, поскольку именно этот сегмент является самым проблемным».</p> <p>Жизнь после каникул</p> <p>Ничто на земле не проходит бесследно, в том числе отдых от кредитной нагрузки. «Заемщик, взявший каникулы на тот или иной срок, должен осознавать: по их истечении его ежемесячный платеж увеличится, — предупреждает Татьяна Надточий. — При этом никаких других дополнительных расходов во время или после окончания кредитных каникул заемщик не несет». По словам Любови Слободенюк, с заемщика может взиматься комиссия за предоставление кредитных каникул, а в дальнейшем (в некоторых случаях) банк может повысить процент по кредиту. В Эрсте Банке после окончания отсрочки погашения задолженности по ипотечным продуктам проведут анализ финансово-экономического состояния заемщика. И если улучшений нет, могут предоставить дополнительные кредитные каникулы. Но стоит учесть, что любой банк пойдет на какие-то уступки лишь тогда, когда заемщик может доказать, что имеет хорошие шансы преодолеть материальные трудности и восстановить прежнюю платежеспособность. В противном случае клиенту предложат добровольную продажу залогового имущества.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:29:01 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=124#p124 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=123#p123 <p>Налоговый кредит: что это такое и как его получить?<br />Валентина Пронина, заведующая отделом налогов и сборов Ассоциации налогоплательщиков Украины</p> <p>«Известия в Украине» продолжают налоговую консультацию для своих читателей. На их вопросы каждую среду отвечает заведующая отделом налогов и сборов Ассоциации налогоплательщиков Украины Валентина Пронина.</p> <p>В последнее время все чаще слышу словосочетание «налоговый кредит». Я понимаю так: уплачивая налоги, можно получить определенные льготы или возмещение от государства. Хотелось бы больше узнать, что такое налоговый кредит, и какие его разновидности существуют.</p> <p>Заранее благодарна.</p> <p>Татьяна, г. Луцк</p> <p>Понятие «право налогоплательщика на налоговый кредит» ввел Закон Украины от 22.05.2003 № 889-IV «О налоге с доходов физических лиц».</p> <p>Закон определяет, что налоговый кредит — это сумма расходов, понесенных плательщиком налога в связи с приобретением товаров (работ, услуг) у резидентов — физических или юридических лиц в течение отчетного года. На эту сумму ему разрешается уменьшить сумму его общего годового облагаемого налогом дохода, полученного по результатам такого отчетного года. Иными словами, гражданин имеет право на возврат части налога с доходов физических лиц, ранее удержанного работодателем.</p> <p>В состав налогового кредита отчетного года можно включать следующие расходы, фактически понесенные в течение отчетного года:</p> <p>1. Часть суммы процентов по ипотечному кредиту, уплаченных плательщиком налога. Сумма рассчитывается по правилам, установленным в соответствии со ст. 10 Закона Украины «О налоге с доходов физических лиц».</p> <p>2. Сумму средств или стоимость имущества, переданных налогоплательщиком в виде пожертвований или благотворительных взносов неприбыльным организациям, зарегистрированным на Украине. Но только в случае, если размер ее составляет 2%— 5% от суммы его общего облагаемого налогом дохода этого отчетного года.</p> <p>3. Сумму средств, уплаченных плательщиком налога в пользу заведений образования для компенсации стоимости средней профессиональной или высшей формы обучения такого налогоплательщика или члена его семьи первой степени родства.</p> <p>4. Сумму собственных средств налогоплательщика, уплаченных в пользу учреждений здравоохранения для компенсации стоимости платных услуг по лечению такого налогоплательщика или члена его семьи первой степени родства. В том числе — для приобретения лекарств, донорских компонентов и протезно-ортопедических приспособлений.</p> <p>5. Сумму расходов налогоплательщика на уплату из собственных денег страховых взносов, страховых премий и пенсионных взносов страховщику-резиденту и негосударственному пенсионному фонду. Это также касается выплат учреждению банка по договорам долгосрочного страхования жизни, негосударственного пенсионного обеспечения, пенсионному контракту с негосударственным пенсионным фондом, а также взносов на банковский пенсионный депозитный счет и пенсионные вклады самого налогоплательщика и членов его семьи первой степени родства.</p> <p>6. Суммы расходов налогоплательщика на искусственное оплодотворение, независимо от того, находится он в браке с донором или нет, и оплаты государственных услуг, включая государственную пошлину, связанных с усыновления ребенка.</p> <p>У каждого из этих случаев есть свои особенности, которые мы распишем в следующих выпусках налоговой консультации.</p> <p>Право на налоговый кредит: общие правила</p> <p>Право на налоговый кредит возникает по результатам отчетного налогового года.</p> <p>Основанием для его начисления является годовая налоговая декларация и приложения к ней, где отражены конкретные суммы для пересчета.</p> <p>Согласно общим правилам Декларация о доходах подается до 1 апреля года, следующего за отчетным. Но для получения налогового кредита, например, за 2008 год, декларацию можно подавать в течение всего 2009 года. В этом случае налоговые органы не будут применять никаких штрафных санкций, даже если декларация будет предоставлена после 1 апреля, поскольку штрафы законодательством не предусмотрены.</p> <p>В состав налогового кредита включаются фактически понесенные расходы, подтвержденные налогоплательщиком документально. А именно:</p> <p>— фискальный или товарный чек;</p> <p>— кассовый ордер;</p> <p>— товарная накладная;</p> <p>— иные расчетные документы или договор, который идентифицирует продавца товаров (работ, услуг) и определяет сумму таких расходов.</p> <p>Очень важно — и об этом не следует забывать, — что указанные документы гражданину необходимо показать при подаче декларации, а затем хранить в течение трех лет. Именно такой срок отведен законодательством для проведения налоговым органом проверки правильности начисления налогового кредита.</p> <p>Право на налоговый кредит имеют только резиденты Украины — обладатели индивидуального идентификационного номера. Граждане, которые в силу своих религиозных убеждений отказались от получения идентификационного номера, не могут воспользоваться правом на налоговый кредит.</p> <p>Общая сумма начисленного налогового кредита не может превышать сумму общего облагаемого налогом дохода налогоплательщика, полученного в течение отчетного года как заработная плата.</p> <p>Доходы, полученные от предпринимательской деятельности, выполнения работ или услуг по договорам гражданско-правового характера, и иные доходы, не являющиеся заработной платой, при пересчете во внимание не принимаются.</p> <p>Например. Гражданин в течение 2008 года получил доходы в виде заработной платы:</p> <p>— 5 тыс. грн и доходы от предпринимательской деятельности — 50 тыс. грн. За учебу ребенка в университете он заплатил 8 тыс. грн. В таком случае в налоговый кредит включаются лишь 5 тыс. грн.</p> <p>Для определения суммы общего годового облагаемого налогом дохода нужно в течение года вести учет доходов в виде заработной платы и расходов, дающих право на применение налогового кредита.</p> <p>Книгу учета доходов и расходов граждане заводят самостоятельно, регистрировать в налоговой инспекции ее не нужно. Заполняется книга не позднее следующего дня после получения соответствующих доходов, уплаты налогов и понесенных расходов. Книга выглядит так:</p> <p>...</p> <p>Книгу может потребовать налоговый орган при проверке данных, указанных в декларации. Отсутствие такой книги может стать формальным поводом для отказа в предоставлении налогового кредита. Поэтому, если вы такую книгу не вели, рекомендуем ее заполнить на основании имеющихся документов, подтверждающих расходы, и справки о полученной зарплате и уплаченном налоге, которую можно получить у работодателя. При этом необходимо соблюдать порядок записей в хронологическом порядке.</p> <p>Кроме того, если у гражданина нет налоговых обязательств, по которым он должен предоставлять декларацию в обязательном порядке, то в книге можно отражать только доходы, полученные в виде зарплаты, поскольку остальные доходы к налоговому кредиту отношения не имеют.</p> <p>Если налогоплательщик не воспользовался правом на начисление налогового кредита по результатам отчетного налогового года, то на следующие налоговые годы такое право не переносится.</p> <p>Сумма, подлежащая возврату плательщику налога, зачисляется на его банковский счет, открытый в любом коммерческом банке, или высылается почтовым переводом по адресу, указанному в декларации, в течение 60 календарных дней со дня ее получения.</p> <p>За неполный или несвоевременный возврат суммы излишков уплаченного налога ответственность несет налоговый орган или Государственное казначейство Украины, нарушающие сроки предоставления расчета данной суммы или занижающие ее размер.</p> <p>Согласно нормам Закона «О налоге с доходов физических лиц» за неполный или несвоевременный возврат суммы излишков уплаченного налога, в том числе из-за применения права на налоговый кредит, в пользу налогоплательщика выплачиваются штрафы в таких размерах:</p> <p>— при задержке до 30 календарных дней, следующих за последним днем от предельного срока выплаты — 10% от суммы;</p> <p>— при задержке от 31 до 90 календарных дней — 50% от суммы;</p> <p>— при задержке от 91 календарного дня — 100% от суммы.</p> <p>Если возмещение налога из-за применения права на налоговый кредит осуществляется не в полной мере или несвоевременно, налогоплательщик имеет право обжаловать действия и бездействие соответствующих должностных лиц в хозяйственном суде без предварительной уплаты государственной пошлины.</p> <p>Продолжение темы «Налоговый кредит» читайте в следующих выпусках «Известий в Украине»</p> <p>Уважаемые читатели! Свои вопросы вы можете присылать в письменном виде по адресу: 01030, Киев, б-р Шевченко, 34-б, редакция газеты «Известия в Украине». Или на электронную почту: izvestia@izvestia.com.ua.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:28:45 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=123#p123 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=122#p122 <p>Дорогая старина<br />Марианна Варшавская</p> <p>Кризис заставил задуматься о том, как лучше уберечь свои деньги от обесценивания. Одним из беспроигрышных вариантов специалисты считают покупку предметов искусства. Но прежде чем заняться этим, нужно посоветоваться со специалистами-антикварами. А лучше всего — отправиться за покупкой вместе с экспертом. Корреспондент «Известий в Украине» выяснила, где в Киеве можно приобрести предметы антиквариата.</p> <p>Места раритетных раскопок</p> <p>Собрание старых ценностей можно встретить на антикварной выставке. 27 июня она проходила в выставочном комплексе на Броварском проспекте. Это наиболее известная «барахолка» страны, которая традиционно проходит в последнюю субботу каждого месяца.</p> <p>Антикварный рынок многообразен: мебель, ковры, ткани, одежда, часы, предметы искусства, драгоценности, керамика и стекло, монеты и медали, оружие, игрушки, книги, рукописи и карты — всего не перечислить.</p> <p>Известные арт-дилеры столицы, антиквары и собиратели не обходят слет вниманием. Современные кладоискатели могут найти здесь как эксклюзивные подарки в стиле ретро, так и настоящие предметы искусства. Дмитрий Шленский, директор Музея одной улицы сказал, что не однажды на Броварском покупал то чудом сохранившееся платье ХIХ века, то уникальный штопор, то чернильницу, выпущенную еще в Российской империи.</p> <p>Кстати, постоянный посетитель антикварного слета ВикторЮщенко. Сфера его интересов — этника, предметы быта украинского села.</p> <p>— У меня президент смотрел рушник, пару глечиков, но купил только тапочки из овчины, — хвастается один из продавцов выставки.</p> <p>Этнический раздел антикварной выставки нельзя отнести к разряду дорогих. Цена большинства вещей не превышает 50—70 грн.</p> <p>Главный антикварный секрет</p> <p>Рынок есть рынок. На антикварной выставке я стала очевидцем яростного торга, который в итоге закончился сделкой. Причем каждый считал, что остался в выигрыше. Предметом бурной торговли стала купюра номиналом в 250 рублей 1923 года выпуска. В сокровище она превратилась из-за неправильно напечатанного герба. Ценность полиграфической ошибки повысила ее обычную стоимость с 10 до 100 долларов. Специалисты знают, что нумизматика и бонистика — наиболее денежное направление антикварной торговли. По их оценкам, доходность здесь достигает 15—20% годовых. Известны случаи, когда стоимость отдельных предметов вырастала в 6—7 раз за десять лет.</p> <p>— Сейчас цены на антикварные предметы возвращаются к докризисному уровню, — отметил наследственный антиквар, владелец салона «Дукат» Леонид Кумский. — Недвижимость потеряла ликвидность. Что произошло с ценными бумагами, мы знаем. Вложение в депозиты тоже оказалось проблемным. Прежний расклад инвестиций был примерно таким: 50% состояния вкладывали в недвижимость, 40% — в ценные бумаги, 5% — куда-то еще, оставляя на арт-рынок 5% капитала. Теперь же антиквариат стал лидером в инвестиционной корзине.</p> <p>Кстати, многие знатоки перестали отделять рынок антиквариата от рынка современного искусства: сейчас они все больше смешиваются. Значительно оживила ситуацию и возникшая недавно мода на винтажные вещи советского периода. Конечно, назвать эти предметы искусством язык не поворачивается. Зато эксклюзивность у такого подарка явно есть. Мне, например, удалось купить чудную вешалку-собаку за 20 грн, а неделю назад мой московский знакомый хвастался, что приобрел на барахолке советский плакат 1970-х годов. Например, закрытый популярный клуб «Петрович» сделал советский винтаж фишкой своего интерьера.</p> <p>Подарок музейной ценности</p> <p>На первый взгляд, мир старых вещей неказист. Заподозрить ценность старой посуды с клеймом царских времен или картин прошлого века еще как-то можно. Но старые шкафы, буфеты или массивные кресла вне антикварного магазина могут не произвести впечатления дорогих вещей. Чтобы сориентироваться в стоимости предметов искусства, нужно поговорить с антикварами.</p> <p>— Для новых покупателей важна инвестиционная привлекательность, — рассказывает Леонид Кумский. — Самые серьезные вначале подробно расспрашивают: какие отрасли наиболее активно развиваются, какие существуют риски и каковы перспективы. Такие люди вначале набираются знаний и только потом решаются на покупку.</p> <p>Иногда инвесторами арт-рынка становятся случайные люди. Причина первой антикварной покупки — желание сделать особый подарок. Например, чиновнику или близкому человеку. Такие особые вещи можно найти на «блошиных» рынках, в художественных галереях или антикварных лавках. Времени на поиски уходит много, но подарок того стоит. В следующий раз покупатель приходит за подарком другу — и его презент опять оказывается удачным. Кроме того, выясняется, что кроме уникальности самой вещи предмет представляет еще и ценность как удачное размещение капитала. Теперь уже вещь выбирают для себя, а покупку рассматривают как инвестицию. Я не устаю таким людям рассказывать, что если вы хотите стать успешным арт-инвестором, ваш основной путеводитель — ваше сердце. По велению сердца создавались лучшие мировые коллекции.</p> <p>Феномен арт-рынка</p> <p>Сказать, что кризис не повлиял на арт-рынок, было бы неправдой. В октябре-ноябре 2008-го он оказался в нокдауне. По словам Леонида Кумского, он и сам тогда некоторые вещи продал дешевле, чем сейчас может их купить. Уже к концу апреля — началу мая рынок ожил. Ожидаемого антикварами изобилия предложений о продаже и бума дешевых покупок предметов искусства не произошло. Покупательский спрос вернулся к уровню прошлого года, и цены продолжают расти.</p> <p>Наиболее вероятное объяснение кризисоустойчивости арт-рынка подсказывает история его развития. С 70-х годов прошлого века продажа предметов искусства начала неуклонно приносить доход. В 1980-х на рынок вышли японские коллекционеры — рост цен на предметы искусства ускорился. В 1987 году основные мировые аукционы «Сотбис» и «Кристис» начали предоставлять кредиты через свои банки на приобретение предметов искусства. Например, картину Ван Гога стоимостью 25 млн долларов можно было купить, имея в кармане всего 3—5 млн. Получив кредит, через какие-то полгода покупатель продавал картину, заработав гораздо больше. Заработки на арт-рынке увеличились, когда кредиты на покупку антиквариата стали предоставлять все западноевропейские банки. Этот пузырь рос, пока в 1990 году не произошло крушение.</p> <p>Скифский меч привезли на металлолом</p> <p>Главным блошиным рынком Киева остается Птичий базар на Куреневке. Среди его завалов можно обнаружить фарфоровые статуэтки и старые шляпы, старинные утюги и книги довоенных времен. Встречается столовое серебро, подсвечники и раритетная посуда, но сейчас отыскать по-настоящему антикварное изделие сложно — здесь нужно рассчитывать только на удачу.</p> <p>Иногда наиболее ценные экземпляры продавцы держат под прилавком и демонстрируют, только когда покупатель интересуется чем-то конкретным. А знающие люди на рынок настоящие раритеты не рискуют приносить вообще. Потенциальному покупателю могут показать разве что распечатанную на цветном принтере фотографию. Дорогие вещи могут увидеть только проверенные люди.</p> <p>Бывают и забавные случаи. Директор ООО «Киевгорвторресурс» Ольга Малахова-Чуднер рассказала, что некоторые ценные экспонаты попали в их музей из пункта приема вторсырья. Одна из таких «мусорных» находок — акинак, скифский железный меч IV тысячелетия до нашей эры.</p> <p>Винтаж по-советски</p> <p>Наиболее востребованными вещами из недавнего прошлого считаются старые ламповые приемники и механические швейные машинки. В зависимости от состояния их предлагают от 100 грн. Чаще всего продавец может посоветовать мастера, который возьмется восстановить работоспособность и внешний вид этих вещей.</p> <p>Другое весьма распространенное предложение от «совка» — керамические статуэтки, вазочки и рюмочки. Разброс цен очень широк: от 5 до 150 грн в зависимости от желания продавца, сохранности вещи и напора покупателя.</p> <p>Отдельное ностальгическое предложение — мебель советской эпохи. Но такие вещи единичны и каждая уникальна. Обычно покупают эту мебель после реставрации и о цене договариваются отдельно.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:28:28 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=122#p122 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=121#p121 <p>Страховой рецидив<br />Людмила Полях</p> <p>Депутаты снова пытаются внедрить медицинское страхование на Украине. В парламенте зарегистрирован очередной законопроект о введении на Украине обязательного государственного медицинского страхования. Оплачивать взносы обяжут и работодателей, и работников предприятий. Эксперты оценивают документ негативно.</p> <p>По словам авторов законопроекта, за последние пять лет бюджет страны на здравоохранение увеличился фактически втрое. Но при этом Украина лидирует в мире по детской смертности, росту заболеваемости туберкулезом, СПИДом и онкологическими болезнями. Подобный парадокс объясняется просто: «каждая третья гривна, которая идет на здравоохранение, оседает в кармане чиновников».</p> <p>Законопроект предусматривает, что переводить отечественную систему на рельсы страхования будут не сразу, а в четыре этапа. На первом этапе предлагается застраховать 16 млн занятых граждан. Страховые взносы будут оплачивать работодатели в объеме 1,5—2% от ежемесячного фонда заработной платы предприятия. За самозанятых граждан заплатят местные бюджеты за счет единого налога, причем ставка единого налога в этом случае будет увеличена в зависимости от размера страхового взноса. Депутат от Партии регионов, председатель парламентского комитета по вопросам здравоохранения Татьяна Бахтеева прогнозирует, что на первый этап уйдет три года. За это время Министерство здравоохранения обязано утвердить перечень медицинских услуг, которыми застрахованные граждане смогут бесплатно пользоваться во всех государственных и коммунальных медучреждениях.</p> <p>На втором этапе взносы будут платить уже не только работодатели, но и сами трудоустроенные граждане в размере 30—35 грн в месяц. Самозанятые на этом этапе платить будут вдвое больше. На третьем этапе авторы предлагают обеспечить за счет госбюджета страхование детей, пенсионеров, солдат срочной службы и безработных. А на четвертом — размер страховых отчислений для работодателей и работников будет доведен до 3—4% ежемесячного фонда заработной платы и дохода сотрудников.</p> <p>Средства, полученные от страховых взносов, будут аккумулироваться в специально созданном фонде медицинского страхования. «Чтобы избежать коррупции, фондом напрямую будет управлять Кабинет Министров Украины и контролировать Верховная Рада», — объяснила Татьяна Бахтеева.</p> <p>Авторы законопроекта даже подсчитали, сколько дополнительно средств даст законопроект, если будет принят. «Сумма составляет около 24—25 млрд грн в год. Это значительная цифра, ведь в нынешнем году на нужды здравоохранения выделено 32 млрд грн», — говрит Бахтеева.</p> <p>Законопроект уже получил одобрение профильного парламентского комитета и Министерства здравоохранения. Но примут ли его депутаты в целом, неизвестно. Ведь это уже не первый законопроект на данную тему. Первый был зарегистрирован в 2002 году, после него в парламент внесли целых 12 законопроектов. Дебаты, как всегда, идут вокруг денег. Точнее, кто будет аккумулировать страховые взносы. Одни настаивают на том, чтобы создать государственную страховую компанию, другие — чтобы передать обязательное медицинское страхование на Украине коммерческим страховым компаниям и создать медицинское страховое бюро, которое будет осуществлять управление их деятельностью. Но все инициативы пока остаются только проектами.</p> <p>Мнение</p> <p>Николай Полищук, экс-министр здравоохранения:</p> <p>— Не дай Бог, если примут такой закон, потому что это будет очередная финансовая пирамида. Во-первых, фонд медицинского страхования будет аккумулировать деньги, а ими будет распоряжаться Минздрав, распределяя суммы между областными управлениями. А это прямой путь к коррупции и нецелевому использованию средств. Во-вторых, взносы, которые будут платить как работодатели, так и сотрудники предприятий, станут дополнительной финансовой нагрузкой, а это заставит бизнес уходить в тень. В-третьих, это вызовет социальное напряжение среди медиков и пациентов. Для Украины оптимальной была бы английская, канадская или скандинавская система страхования. Эти системы предусматривают сохранение государственной медицинской помощи с привлечением добровольного медицинского страхования, когда взносы предприятия на медицинское страхование своих сотрудников не облагаются налогами, а относятся к валовым расходам.</p> <p>Людмила Краевская, заместитель председателя правления СК «Добробут»:</p> <p>— Этот закон, как мне кажется, работать не будет по той простой причине, что сейчас государственная медицина в плачевном состоянии. Нет инфраструктуры в необходимом состоянии и достаточного количества врачей. Допустим, государственный фонд в первый месяц своей работы собрал деньги с граждан. Куда он их направит? В первую очередь, на набор персонала и ремонт зданий. На лечение денег просто не останется. А уже в первый месяц нужно будет лечить какую-то часть застрахованных людей. Где и за что их будут лечить? Просто предприятия и физические лица выбросят деньги на ветер.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:27:59 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=121#p121 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=120#p120 <p>Гривне дали курс<br />Зоя Роман</p> <p>Верховная Рада 371 голосом приняла закон, предписывающий Национальному банку напечатать 9 млрд гривен. Эти средства должны пойти на подготовку к Евро-2012. Однако такие действия обесценят национальную валюту.</p> <p>Эмиссия ударит по национальной валюте</p> <p>Где взять денег на футбольный чемпионат по футболу, когда дефицит бюджета трещит по швам, парламентарии думали недолго. И приняли изменения в закон о бюджете и Национальном банке, проявив в этом вопросе завидное единодушие. Этим законом они обязали НБУ в 2009 году внести в бюджет 4 млрд грн, полученных от превышения сметных доходов над сметными расходами по итогам 2008 года. Иными словами –—выручку банка, полученную за прошлый год в результате финансовых операций.</p> <p>Однако в нынешнем году от банка ждут гораздо больше — не меньше 3,4 млрд грн — до 20 июля и не меньше 3,4 млрд грн — до 20 октября. За четвертый квартал, до 10 декабря, НБУ обязан перечислить в бюджет еще не менее 3 млрд грн. Итого — 9,8 млрд грн, которых у банка нет и которые он должен будет напечатать. Ведь 4 млрд грн по итогам прошлого года в бюджет уже перечислены.</p> <p>Ожидается, что вся немаленькая сумма будет направлена на финансирование подготовки к Евро-2012, что даст возможность правительству говорить о своем вкладе в проведение чемпионата. Закон предусматривает, что эти деньги будут направлены на инфраструктурные объекты, в том числе — строительство, реконструкцию, развитие и содержание сети дорог. Кроме того, их потратят на мосты и строительство метрополитена в Днепропетровске, Донецке, Киеве и Харькове. Полный перечень объектов и деньги, которые будут направлены на финансирование по каждому из них, правительство будет утверждать по отдельности.</p> <p>Буквально сразу после принятия этого закона глава НБУ выразил свое недовольство и попросил президента Виктора Ющенко его ветировать. Однако даже если президент прислушается к Национальному банку, надежды на его отмену нет: парламентарии с легкостью преодолеют вето. Ведь это не первый популистский закон, направленный, прежде всего, на «усладу» избирателей, а не реальное укрепление экономики.</p> <p>Недовольство НБУ вполне уместно: всего за последнюю неделю гривна потеряла в весе 20 копеек, упав с 7,61—7,65 грн/$ до 7,81 грн/$. Регулятор вынужден был снова выйти на межбанк и продавать доллары всем желающим по заниженной стоимости, чтобы удержать национальную валюту от резкого падения. Ведь, если ему придется напечатать еще 10 млрд грн, ее обвал неминуем, а инфляция по итогам года будет гораздо выше запланированных правительством 16%.</p> <p>По словам президента Центра антикризисных исследований Ярослава Жалило, падение гривны будет зависеть в первую очередь от того, на что конкретно будут потрачены напечатанные Национальным банком деньги. «Если на всю сумму будет закуплена импортная продукция, может возникнуть дефицит валюты, и тогда гривна упадет, — объяснил он «Известиям в Украине», — однако действия правительства направлены на стимулирование отечественного производителя и закупку украинских товаров, и этого удастся избежать».</p> <p>Но не стоит забывать, что ранее правительство отменило пошлинный сбор с импортных товаров, необходимых для подготовки к Евро-2012. А это значит, что на этой продукции можно будет не только спекулировать, но и потратить на нее выделенные Нацбанком средства. Что может привести к падению гривны.</p> <p>Как бы там ни было, осенью гривна неминуемо «поползет» вниз: «до конца лета курс будет стабильным, плюс-минус 10 копеек. А уже осенью она будет снижаться», — прогнозирует Ярослав Жалило. По его словам, от резкого паления национальную валюту спасло то, что депутаты провалили закон, повышающий минимальную зарплату и прожиточный уровень — «это могло разбалансировать бюджет. И падение гривны было бы гораздо большим», — уверен эксперт.</p> <p>Вклады остались без гарантий</p> <p>Тем же законом парламентарии изменили закон об НБУ, предусматривающий, что 25% своей выручки он перечисляет в Фонд гарантирования вкладов физлиц, созданный, чтобы возвращать депозиты вкладчикам обанкротившихся банков. Теперь эти деньги НБУ будет направлять в бюджет, оставив Фонд без финансирования. Сумма средств, необходимых для рекапитализации проблемных банков, тоже значительно уменьшится.</p> <p>«У нас в условиях кризиса большая проблема с возвратом вкладов. И на эти средства рассчитывали граждане в тех проблемных банках, которые должны быть защищены Фондом гарантирования вкладов. Но эту статью изъяли», — заявил народный депутат от фракции «Наша Украина — Народная Самооборона» Станислав Аржевитин. Он же инициировал отмену этого закона: соответствующее предложение зарегистрировано в Верховной Раде. Ведь, по его словам, «это законопроект не о Евро, а о коллапсе, в который мы толкаем нашу страну».</p> <p>Оправдываясь, народный депутат фракции Блок Юлии Тимошенко Юрий Полунеев заявил, что статьи в законе о НБУ, предписывающей, что он обязан направлять 25% прибыли в Фонд гарантирования вкладов, вообще не было. Потому норму просто откорректировали, а не изъяли, как заявил Аржевитин. Правда, ответить на вопрос, как же будет финансироваться Фонд гарантирования вкладов, Полунеев не смог — по его словам, ситуация в банковской сфере сейчас не критическая, и подумать над этим время еще есть. Единственное, что стало понятно с его слов — эта задача все равно будет возложена на НБУ: «я думаю, что реально прибыль Национального банка будет еще больше. Это позволит увеличить путем отдельного решения Совета Национального банка ту долю прибыли, которая пойдет на пополнение Фонда гарантирования вкладов физических лиц».</p> <p>Однако не стоит забывать, что НБУ тратит массу средств и усилий, чтобы удержать от окончательного падения национальную валюту. Ведь эмиссия, проведенная банком напрямую на финансирование правительства, гораздо больше 4 млрд грн. А это неминуемо отражается на состоянии гривны. Кроме того, кредит МВФ, который должен был направляться в НБУ для поддержания золотовалютных резервов, второй раз проходит мимо банка, уходя на финансирование бюджета. Так что пока неясно, откуда у него возьмется «намного больше прибыли», на которую рассчитывает правительство.</p> <p>Ясно пока только одно: эмиссия приведет к падению гривны. Тем временем украинцы остаются без гарантий, что получат вложенные в украинские банки деньги. А Евро-2012 тут как бы и ни при чем.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:27:44 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=120#p120 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=119#p119 <p>Не хватило 60 миллиардов<br />Зоя Роман</p> <p>К концу года денег в бюджете может не хватить даже на зарплаты и пенсии. Секретариат президента обнародовал экономический прогноз на этот год. По его расчетам, прореха в бюджете может составить больше 60 миллиардов гривен. Эксперты называют эти данные вполне реальными.</p> <p>Дефицит будет вдвое больше, чем рассчитывали</p> <p>Пока правительство отчитывается о перевыполнении государственного бюджета, Главная служба социально-экономического развития секретариата президента Украины обнародовала собственный анализ экономической ситуации в стране. По данным аналитиков секретариата, при плане в 183,7 млрд грн общий фонд бюджета получит только 153,7 млрд грн. И его дефицит составит 30 млрд грн. Всего же государственная казна недосчитается около 60 млрд гривен.</p> <p>Такой показатель можно назвать критическим. «Это приблизительно 6% от прогнозируемого размера ВВП страны. Ведь он, по объективным расчетам, будет меньше заявленного триллиона гривен», — говорит аналитик Международного центра перспективных исследований Александ Жолудь. В связи с этим стоит напомнить, что Международный валютный фонд настаивал на бездефицитном бюджете Украины. И лишь после длительных переговоров, скрепя сердце, согласился на 3% дефицита и даже направил часть кредита на его финансирование.</p> <p>«Такой размер дефицита можно было бы назвать нормальным, если бы было чем его покрывать — к примеру, средствами от приватизации или внешними и внутренними заимствованиями», — объяснил Жолудь. Однако у правительства механизмов покрытия такой «дыры» нет. Приватизация стратегических объектов, которая помогла бы привлечь в бюджет значительные средства, заблокирована. Иностранные инвесторы не спешат давать Украине многомиллиардные кредиты, поскольку не видят улучшения экономической и политической ситуации в стране. Население же покрывать дефицит бюджета собственными средствами тоже не намерено.</p> <p>Ситуацию усугубляет само правительство, взимая налоги наперед. «По нашим данным, около 60% представителей бизнеса уплатили авансом налоги до конца года», — рассказал «Известиям в Украине» народный депутат Украины от фракции Наша Украина — Народная Самооборона, член Комитета ВРУ по вопросам промышленной и регуляторной политики и предпринимательства Ксения Ляпина. Это значит, что к концу года приток средств в казну ослабеет окончательно, и никто ничего в бюджет платить не будет.</p> <p>Единственное финансовое учреждение, которое реально помогает правительству выполнять свои обещания — это Национальный банк Украины. Он постоянно выкупает государственные облигации, причем для этого печатает гривны. Однако возможности Нацбанка не безграничны. А постоянная эмиссия может привести к неконтролируемому росту инфляции.</p> <p>На всех не хватит</p> <p>Единственный выход из ситуации — «не допустить такого дефицита», — уверен Александр Жолудь. Для этого необходимо пересмотреть бюджет и привести его показатели в соответствие с объективной действительностью. С ним согласна Ксения Ляпина: «В самом бюджете есть пункт о пересмотре. Правительство сказало, что делать это будет по результатам первого квартала. Однако данные по первому кварталу появились только к приезду МВФ — в конце июня. То есть через полгода», — говорит она.</p> <p>В результате, до сих пор цифры в бюджете остаются завышенными. И если его не пересмотреть, к концу года денег в казне не останется. «Не будут ремонтироваться дороги и мосты, средств на финансирование инвестиционных объектов попросту не останется. Будут выплачиваться только защищенные статьи бюджета — зарплаты и пенсии», — прогнозирует Александр Жолудь.</p> <p>Ксения Ляпина смотрит в будущее пессимистичнее. «Денег может не остаться даже на социальные выплаты, не говоря уже о финансировании инвестиционных проектов. Уже сейчас базовые программы по здравоохранению — туберкулезные, инсулиновые — получают всего 10% от запланированного объема средств. Хотя в бюджете деньги заложены. То же и с финансированием подготовки к Евро-2012: НБУ на эти цели деньги просто «нарисует». Про то, что эмиссия может вызвать резкий рост инфляции осенью, я уже и не говорю. А в бюджете к концу года средств не будет даже для бюджетников и пенсионеров», — говорит она.</p> <p>По ее словам, ситуацию осенью может ухудшить и ожидаемая вторая волна кризиса: «бизнес, который адаптировался к нынешним условиям, в третьем квартале ощутит острую нехватку оборотных средств. И будет вынужден снова увольнять сотрудников и сокращать зарплаты. В результате благосостояние людей, работающих на предприятиях государственной и частной формы собственности, резко ухудшится», — прогнозирует она. В результате все больше людей будут вынуждены регистрироваться в центрах занятости. А денег на выплату пособия по безработице в бюджете не будет.</p> <p>Единственная надежда, что правительство все-таки пересмотрит бюджет на нынешний год. Ведь чем дольше оно затягивает с секвестрированием, тем выше вероятность того, что уже осенью украинцы останутся без зарплат и пенсий.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:27:28 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=119#p119 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=118#p118 <p>Все в нумера!<br />Мария Бабенко</p> <p>Сегодня гости украинской столицы предпочитают останавливаться не в отелях, а в квартирах, которые предприимчивые киевляне сдают в аренду посуточно. Приезжие при этом могут существенно сэкономить, не жертвуя уровнем сервиса и комфорта.</p> <p>Альтернатива гостинице</p> <p>Стоимость квадратного метра столичного жилья тает на глазах. Снять квартиру на длительный срок можно вдвое дешевле, чем год назад. Но за сутки, проведенные в таком жилье, гостю столицы придется платить не намного меньше, чем в более благополучные времена. Ведь, по оценкам специалистов по недвижимости, рынок посуточной аренды в условиях кризиса оказался наиболее устойчивым и стабильным.</p> <p>По информации директора по маркетингу компании SV Development Владимира Степенко, за прошедший год цены в этом сегменте снизились не более чем на 30%, а средняя стоимость за сутки проживания в киевской квартире установилась на уровне $60. Если на рынке продажи жилья какая-либо активность практически отсутствует, то в сфере посуточной аренды, по данным Агентства недвижимости Teren Plus, зафиксировано лишь незначительное падение спроса — в пределах 10—15%. Впрочем, по словам руководителя отдела аренды АН «Оболонь» Татьяны Котенко, клиенты стали куда более взыскательны и за $50 требуют жилье с качественным ремонтом и высоким уровнем комфорта, соответствующее бизнес-классу.</p> <p>«Даже на общем фоне снижения платежеспособности, сегодня на рынке посуточной аренды востребованы не только скромные квартиры эконом-класса, но и дорогие VIP-апартаменты, — рассказывает Татьяна Котенко. — Подобная тенденция, как ни странно, вызвана стремлением наших клиентов сократить свои затраты. Ведь за номер в престижном отеле им бы пришлось заплатить намного дороже». По оценкам руководителя отдела посуточной аренды Агентства недвижимости Teren Plus Олеси Головачик, квартира, арендованная на короткий срок, будет стоить в вдвое—вчетверо дешевле, чем гостиничный номер с аналогичным уровнем комфорта.</p> <p>За умеренную плату — комфорт и сервис</p> <p>Для того чтобы составить конкуренцию «звездным» отелям, хозяева жилья и агентства, оказывающие услуги посуточной аренды, стараются предложить своим клиентам не только кров над головой, но и дополнительные услуги. Начинают с «высокой культуры быта». Квартиры оборудуют кондиционерами и бойлерами, которые обеспечат горячую воду в любой сезон, независимо от причуд жилищно-комунального хозяйства. Видео-, аудиотехника и безлимитный интернет, которыми оснащается жилье, скрасят досуг и помогут в работе. Смена постельного белья, уборка и химчистка позволят и вовсе не задумываться о быте. А трансфер на железнодорожный вокзал или в аэропорт станет последним штрихом радушного приема. Правда, в многоквартирных домах намного сложнее решить вопросы безопасности. Но, как правило, квартиры посуточно сдаются в домах с охраняемыми подъездами и кодовыми замками на дверях.</p> <p>Хозяину, владеющему одной свободной квартирой, самостоятельно создать высокий уровень гостеприимства вряд ли под силу. Как правило, дополнительные услуги своим клиентам готовы предложить посредники — специализированные структурные подразделения крупных агентств недвижимости, а также компании, занимающиеся только посуточной арендой апартаментов или так называемым гостиничным сервисом. Исключение — предприниматели, у которых в собственности несколько сдающихся посуточно квартир. Эти игроки рынка нередко работают без посредников и также стараются расширить спектр дополнительных услуг.</p> <p>Плата за сутки, проведенные в таких гостевых апартаментах, колеблется в достаточно широких пределах. По данным АН «Оболонь», однокомнатные квартиры эконом-класса стоят $35—45, а за более комфортный бизнес-класс придется заплатить $50—100. Двухкомнатные квартиры предлагаются по цене $60—120, трехкомнатные — за $70—250. Просторное жилье VIP-категории может оцениваться в $200—700. Так, например, по словам Татьяны Котенко, за $700 в сутки предлагается роскошный пентхауз, который может составить конкуренцию президентским апартаментам в престижном отеле. А за $35 сдаются аккуратные однокомнатные квартиры, в которых куда уютнее, чем в скромном номере рядовой гостиницы.</p> <p>Как найти пристанище</p> <p>Данные о жилье, которое сдается посуточно, широко представлены в интернете и на страницах газет бесплатных объявлений. Наряду с информацией от агентств иногда можно найти контакты непосредственных хозяев. Тот, кто желает сэкономить на «комиссионных», в первую очередь будет звонить на прямые телефонные номера. Хотя сегодня многие агентства в борьбе за место на рынке также не взимают с клиентов дополнительных платежей кроме, собственно, стоимости аренды. В таких случаях агентские проценты отчисляют собственники жилья, передающие специалистам хлопотное управление своей доходной недвижимостью. Для эффективной работы с клиентами в агентствах часто работают «горячие» телефонные линии, где диспетчеры, владеющие также английским языком, помогут вам подобрать подходящую квартиру. На сайтах в интернете можно детально изучить условия, посмотреть фотографии жилья и забронировать его онлайн, не покидая рабочее место. Для большего удобства информация переводится на несколько европейских языков.</p> <p>Подобная забота об иностранцах вполне оправдана. Ведь, по оценкам опрошенных экспертов, среди тех, кто снимает жилье посуточно, жители дальнего и ближнего зарубежья составляют 40—60%.</p> <p>С видом на достопримечательности и диплом</p> <p>«Если весной и осенью посуточной арендой интересуются командировочные или деловые туристы, то летом их сменяют отдыхающие, которые приезжают увидеть древний Киев», — говорит Олеся Головачик. — Таким клиентам подавай центр города, где столичные достопримечательности находятся на пешеходном расстоянии».</p> <p>Такого жилья в Киеве достаточно много. «В центральной части города расположено не менее 70% общего объема квартир, которые сдаются в аренду посуточно, — говорит Владимир Степенко. — За $70—100 в сутки можно подобрать приемлемый вариант с дизайнерским ремонтом и современной техникой». При этом агентства, предлагающие гостиничный сервис, могут позаботиться не только о комфорте, но и о досуге туриста. Многие посредники в качестве дополнительных услуг предлагают организацию экскурсионного обслуживания или сопровождение гида.</p> <p>Также летом в столицу съезжаются абитуриенты. «В период вступительных экзаменов к нам нередко звонят родители, просят подобрать удобную и безопасную квартиру для поступающих в вузы, — рассказывает Олеся Головачик. — Мы можем предложить им варианты в районах станций метро «Университет», «Золотые ворота», «Лукьяновская», а также на пр-те Победы по цене 400—450 грн в сутки. При размещении сроком на 7—10 дней предоставляются скидки 5—10%».</p> <p>Если же семья абитуриента переплачивать не хочет, стоит рассмотреть варианты подальше от вожделенного учебного заведения. Так, по наблюдениям Татьяны Котенко, в период вступительных экзаменов квартиры и комнаты в непосредственной близости от вузов дорожают на 20—30%.</p> <p>С видом на экономию</p> <p>Заплатить 2,5—4 тыс. грн за 7—10 дней проживания в Киеве для многих абитуриентов весьма затруднительно. Да и далеко не каждый турист в состоянии выкладывать по $100 за сутки, проведенные в квартире с видом на Крещатик. Следовательно, всегда будут интересны и востребованы эконом-варианты краткосрочной аренды.</p> <p>По словам Татьяны Котенко, минимальная цена за сутки проживания в более-менее приличной однокомнатной квартире — 200 грн. «Самая дешевая посуточная аренда в Киеве стоит около $20 в сутки (около 150 грн), — уточняет Владимир Степенко. — Обычно такие квартиры расположены в типовых домах в спальных районах и обставлены мебелью советских времен».</p> <p>Если же вас не пугает проживание под одной крышей с хозяином жилья, то можно поискать комнату, которая сдается посуточно. По словам Татьяны Котенко, комнаты предлагают по 100 грн в сутки, но таких вариантов на рынке немного.</p> <p>Впрочем, посуточная аренда жилья для желающих сэкономить предоставляет и другие возможности. К примеру, если в гостиницах, в большинстве случаев, оплата взимается с каждого проживающего в номере, то при аренде квартиры количество жильцов, как правило, на стоимость не влияет. Поэтому оптимальным выходом для абитуриентов и молодежных компаний, приезжающих знакомиться со столицей, становится кооперация. Ведь для группы из трех или пяти человек аренда квартиры стоимостью 200—400 грн в сутки вполне посильна. К тому же существуют многочисленные бонусы и программы лояльности, которые агентства предлагают для постоянных клиентов. По словам Олеси Головачик, скидки на посуточную аренду в отдельных случаях могут достигать 30—40%. Так что в Киев теперь пожаловать не только добро, но и дешево.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:27:04 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=118#p118 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=117#p117 <p>Октябрьская волна<br />Зоя Роман</p> <p>В этом году цены подпрыгнули уже на 8,6%. Учитывая возвращение 13%-й надбавки к импортной пошлине и бесконтрольной эмиссии гривны к концу года инфляция, по мнению экспертов, запросто может перешагнуть 20-процентный барьер.</p> <p>Всему виной акцизы и ЖКХ</p> <p>Лидерами подорожания, по данным Госкомстата, стали алкогольные напитки и табачные изделия — их цена выросла сразу на 9,5%. Не отстают и тарифы ЖКХ, которые подорожали на 4,1%. Откуда взялся такой низкий общий показатель, остается лишь догадываться. Ведь квартплата увеличилась на 12%, настолько же - услуги водоотвода. За холодное водоснабжение теперь берут на 7,3% больше, за горячую воду и отопление — на 6,8%.</p> <p>Транспортные тарифы выросли на 3%. Кстати, этим транспорт обязан экспертно-аналитической группе при Министерстве топлива и энергетики. Чиновники, несмотря на возмущение Антимонопольного комитета, весь июнь настойчиво рекомендовали нефтетрейдерам повышать цены на бензин. В результате они достигли 7 грн/литр. На 7,7% также подорожали в июне пассажирские железнодорожные перевозки.</p> <p>Относительно низкий уровень инфляции достигнут благодаря падению цен на продукты. Если верить статистике, в июне подешевели рыба и рыбопродукты (на 0,4%), молоко, сыр и яйца - на 1,6%. На 3% дешевле стали жиры. Остальные продукты питания продолжали дорожать: хлеб — на 0,5%, макароны — на 0,4%, особенно картофель — сразу на 7,6%. Стоимость мяса, если верить статистике, не изменилась. Впрочем, глядя на мясные прилавки, в это верится с трудом.</p> <p>Цифровые маневры</p> <p>Как и следовало ожидать, данные Госкомстатом, совсем не вызывают доверия у экспертов.</p> <p>По словам директора консалтингового агентства «ААА» Сергея Наливки, фактическая инфляция гораздо выше. «Мы сейчас отслеживаем цены на продукты питания, особенно на мясо. И видим, что цены на них в этом месяце выросли минимум на 5—6%. Но правительство опять манипулирует статистическими показателями», — сообщил он «Известиям в Украине».</p> <p>Причин для таких цифровых маневров у правительства несколько. Во-первых, правдивые показатели могут навредить рейтингу. Во-вторых, в Киеве вновь находится миссия Международного валютного фонда. А там, как известно, весьма сурово отслеживают показатели инфляции на Украине, а также выполнение бюджета и его дефицит. МВФ может не дать нам третий транш кредита, если его условия, касающиеся сдерживания роста цен, не будут выполнены.</p> <p>«То, что делает правительство — это ужас. Расхлебывать результаты мы будем еще минимум три года, а то и пять», — уверен Сергей Наливка. По его словам, высокая летняя инфляция свидетельствует о том, что гривни напечатали гораздо больше, чем сейчас декларируют. И эмиссия еще 9,8 млрд, необходимых для подготовки к Евро-2012, только подстегнет рост цен. «70—80% этих денег обязательно попадут в экономику. В результате уже в августе у нас месячная инфляция будет минимум 2—2,5%. Кроме того премьер-министр хочет рекордное количество газа закачать - на $5 миллиардов. Значит, «Нафтогазу» снова будут давать кредит и снова включат печатный станок. И по итогам года у нас инфляция достигнет 20—25%», — прогнозирует Сергей Наливка.</p> <p>Директор Института экономики и прогнозирования НАН Украины Валерий Геец смотрит в будущее несколько оптимистичнее: «К концу года инфляция составит 15%. Правда, в том случае, если не произойдет резкое обострение, и ситуация будет стабильной».</p> <p>Конец кредитных каникул</p> <p>А в том, что осенью экономическая ситуация обострится, уверены оба эксперта. «Обострение будет обязательно. Другой вопрос, насколько тяжелым. Это зависит от того, как мы сможем реструктуризировать долги, как будет решаться вопрос с бюджетом и его пересмотром», — говорит Валерий Геец.</p> <p>«Банкиры четко знают: очередная волна кризиса ожидается в октябре. Ведь именно до этого времени большинству предприятий дали кредитные каникулы, а осенью придется отдавать долги. Ухудшение ситуации вполне вероятно; многочисленные факторы, негативно влияющее на экономику, хорошо видны. А вот факторы, влияющие положительно, отсутствуют», — уверен Сергей Наливка.</p> <p>Осенью можно ждать девальвации гривны, ведь ее стоимость и уровень инфляции тесно взаимосвязаны. И даже инфляция в 1,1% означает, что гривна стала дешевле. Правда, Наливка полагает, что национальная валюта обвалится больше, чем на процент инфляции: «Если посчитать, сколько будет напечатано денег и приплюсовать сюда возвращение 13%-й надбавки, то курс доллара будет зашкаливать», — говорит он.</p> <p>Пошлины ударят по бизнесу</p> <p>Что касается 13%-го дополнительного сбора к импортной пошлине, который снова взимают на таможне, то он на инфляцию значительно не повлияет, уверен Сергей Наливка. «Конечно, номинально показатель вырастет, ведь импортные продукты питания подорожают. Однако я думаю, что их будут просто меньше завозить. Такую тенденцию сейчас можно проследить по мороженой рыбе — ее ассортимент в супермаркетах сократился до двух-трех наименований. Смысла везти дорогие импортные продукты нет, их никто не покупает», — объяснил он.</p> <p>Введение этого дополнительного сбора пагубно повлияет на состояние бизнеса, и без того довольно плачевное. «Все очень ждали отмены такой надбавки. Это стало бы положительным сигналом для Евросоюза и ВТО, и Украина смогла бы создать Зону свободной торговли (ЗСТ) с ЕС. Благодаря беспрепятственному импорту в европейские страны нашей продукции за какие-то два года можно было бы вытянуть страну из кризиса. Ее повторное внедрение окончательно убило надежду на создание ЗСТ. С введением этой надбавки никто не заработал, а потеряли все», — говорит Наливка.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:26:49 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=117#p117 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=116#p116 <p>Тем, кому за 70</p> <p>На достройку жилья, готовность которого превышает 70%, сейчас нашли 500 млн гривен, но планируется, что общая сумма вложений превысит 3 млрд гривен. Впрочем, эксперты сомневаются, что эти меры помогут оживить рынок недвижимости.</p> <p>Желающих выберут на аукционах</p> <p>С 7 июля в Министерстве регионального развития и строительства начался отбор застройщиков, которые первыми получат государственную помощь. Такие конкурсы будут проводиться постоянно. Отбирать претендентов будут по степени готовности объекта (не менее 70%) и стоимости квадратного метра. Так, для Киева цена «квадрата» составила 8 тыс. грн, для Киевской области — 7,5 тыс., для областных центров и Севастополя — 6 тыс. грн. В остальных населенных пунктах — 5 тыс. грн. Это значит, что именно по такой стоимости застройщику придется продавать квадратные метры после окончания строительства, иначе государственных денег ему не видать.</p> <p>На достройку 396 домов по всей Украине, готовых на 70%, нужно не менее 3 млрд грн. Все эти деньги правительство обещало выделить уже в 2009 году. Миллиард гривен намерено привлечь Государственное ипотечное учреждение (ГИУ) путем продажи государственных облигаций. Еще по миллиарду для рефинансирования получат Укрэксимбанк и Ощадбанк. Правда, пока ГИУ смогло разместить гособлигации только на 500 млн гривен. Именно этой суммой пока распоряжается Министерство регионального развития и строительства.</p> <p>Финансировать застройщиков будут и люди, и банки</p> <p>Единственной проблемой, которая до сих пор вызывает споры между правительством и застройщиками, является схема распределения средств. Изначально планировалось, что деньги на достройку получат не строители, а частные лица — люди, стоящие в очереди на квартиру, и льготники, например, многочисленные военные, которые годами ждут обещанного государством жилья. Таким людям Укрэксимбанк и Ощадбанк будут выдавать кредиты на льготных условиях для покупки квартир, за счет чего и будут достроены объекты с готовностью более 70%.</p> <p>Сомнение вызывал сам механизм: по утвержденному порядку кредиты должны выдавать максимум на 30 месяцев под 14% годовых. Но ежемесячный платеж по такому кредиту, взятому на приобретение однокомнатной квартиры площадью 40 квадратных метров в Киеве (320 тыс. гривен), составит 12 тыс. 700 грн. А это не по карману 80% украинцев, тем более льготникам.</p> <p>После этого механизм согласились пересмотреть, увеличив сроки ипотечного кредитования. Предусматривается, что первыми кредиты получат очередники, потом военные, а если деньги останутся — все желающие. Часть средств направят на кредитование застройщиков. В таком случае в достроенных домах государство будет претендовать на часть квартир, которые дадут льготникам. Расплатятся с банками-кредиторами этих застройщиков те министерства, где эти льготники стояли на учете.</p> <p>От такого механизма выиграют все: и люди, и застройщики. Правда, только в том случае, если ипотечные кредиты будут выдавать на 15—30 лет.</p> <p>Оживет ли рынок недвижимости?</p> <p>Поможет ли государственная поддержка строительной отрасли? Для достройки всех замороженных объектов нужно минимум 6 млрд гривен, которых нет ни у правительства, ни у застройщиков, ни у банков.</p> <p>«Эти меры — как мертвому припарки. Они никому уже не помогут. Разве что немного исправится имидж застройщиков, не более того», — сказал «Известиям в Украине» президент Ассоциации специалистов по недвижимости Украины Александр Рубанов.</p> <p>По его словам, чтобы восстановилось строительство, необходимо гораздо больше денег — и инвестиционных, и кредитных. «Сумма государственной помощи символическая, ее не хватит для оживления рынка. А главное, чего сейчас не хватает — возобновления ипотечного кредитования. Платежеспособность людей очень низкая, ни у кого нет в кубышке 50—70 тыс. долларов на первый взнос. Предложенная государством схема смогла бы работать, если бы действовала ипотека. А иначе теряется всякий смысл», — говорит Рубанов.</p> <p>Такого же мнения придерживается директор Международного института приватизации, собственности и инвестиций Александр Рябченко. «С кредитованием застройщиков уже на полгода опоздали. Сейчас нужно кредитовать покупателя. Такая локальная государственная помощь, конечно, нужна, она позволит закончить хотя бы часть объектов, которым не хватает 10—15% сметных средств. Однако в целом ситуация на рынке не изменится», — рассказал он «Известиям в Украине».</p> <p>Сейчас на рынке недвижимости нет покупателей. И единственный способ переломить ситуацию и оживить строительную отрасль — возобновление ипотечного кредитования. Но для этого нужно гораздо больше средств, чем предусмотрено правительством. Несложно подсчитать, что трех миллиардов гривен хватит на покупку 10 тыс. однокомнатных квартир стоимостью 320 тыс. грн в Киеве или 20 тыс. по Украине. А на квартирном учете сегодня стоят около шести миллионов человек — каждый восьмой украинец. При этом около 900 тыс. очередников являются льготниками — им государство обязано предоставить жилье вне очереди.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:26:31 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=116#p116 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=115#p115 <p>Аргентина нам поможет<br />Марианна Варшавская</p> <p>На фоне продолжающегося спада двух ведущих отраслей украинской экономики — металлургии и химии — агросектор демонстрирует хорошие показатели. По прогнозам специалистов, украинская экономика может выехать из кризиса на хлебе благодаря значительному урожаю и засухе, погубившей аргентинскую пшеницу.</p> <p>Аргентина уступила нишу</p> <p>В 2009 году урожай зерновых будет более скромным, чем в прошлом, но эксперты прогнозируют не меньше чем в прошлом году прибыль. Дело в том, что самая масштабная засуха за последние 100 лет погубила более 40% урожая Аргентины — одного из важных поставщиков пшеницы в мире. Возможно, аргентинское зерно вообще не будет экспортироваться. Кроме того, Россия и Евросоюз планируют сократить экспорт зерновых. В результате на международном рынке зерна ожидается дефицит.</p> <p>«Вследствие засухи в Аргентине у Украины есть шанс выйти на новые рынки, поскольку наши страны экспортируют зерно схожего качества, и это для нас шанс», — сказала руководитель аналитического отдела консалтингового агентства «ААА» Мария Колесник.</p> <p>Прошлый, 2008-й был для украинского агросектора удачным. Страна заняла третье место среди мировых экспортеров зерна, оставив позади Россию и пропустив вперед США и ЕС. Чем меньше урожай — тем выше прибыль аграриев. По прогнозам Министерства агропромышленного комплекса, ожидается урожай на уровне 42 млн тонн — значит, Украина сможет повторить прошлогодний успех, хотя зерна будет меньше.</p> <p>Во время Всемирного зернового форума в Санкт-Петербурге министры экономик России, Украины и Казахстана — трех самых крупных производителей зерновых на территории СНГ — обсудили идею создания зернового пула. В результате аграрии трех стран договорились начать экспансию на мировые рынки единым фронтом. Идея состоит в том, чтобы учредить национальные корпорации, которые совместными усилиями будут экспортировать зерновые и таким образом диктовать цены на мировом рынке. Однако перейти от слов к делу украинские экспортеры пока не решились, а Евросоюз уже пригрозил, что не пустит Украину в зону свободной торговли. Однако в условиях зернового дефицита важнее не куда продавать зерно, а по какой цене.</p> <p>Кто заработает на хлебе</p> <p>Парадокс нынешнего положения состоит в том, что само повышение цен на зерно может подкосить сельхозпроизводителей: на урожае заработают трейдеры, а не производители и потребители. Владельцы элеваторов и зерноприемных пунктов, а также крупные трейдеры, осуществляющие экспорт зерновых, контролируют спрос на продукцию агросектора и диктуют свои условия мелким и средним производителям. В результате селяне вынуждены сдавать хлеб по низким ценам, чуть ли не ниже себестоимости. Возможности государства вмешаться в процесс ценообразования, например, путем интервенции на рынке крайне ограничены, ибо масштабы государственных закупок хлеба незначительны. «У кого нет своих элеваторов, по-прежнему будут плакать, что все плохо», — считает Колесник. Согласен с коллегой директор аналитической компании «ПроАгро» Николай Верницкий.</p> <p>Специфика Украины как зернового экспортера в том, что отечественное зерно, как правило, невысокого класса, фуражное. Цены на него невысоки, особенно в начале сезона. Осенью зерно подорожает на 25%. Президент Ассоциации фермеров и частных землевладельцев Украины Иван Томич призывает правительство выделить Аграрному фонду 34 млрд грн, чтобы можно было поддержать цены на первичном рынке зерна: если тонна продовольственной пшеницы «с комбайна» стоит примерно 800 грн, то в порту за нее дадут уже 1100 грн. Поэтому с прибылью останутся те фермеры, которые смогут обеспечить транспортировку продукции, а главное — ее хранение.</p> <p>Битва за зерно</p> <p>Второй год подряд пытается начать активную работу на рынке зерна Государственная акционерная компании «Хлеб Украины» (ГАК). Председатель правления ГАК Иван Ришняк отметил, что десяток транснациональных зерновых украинских трейдеров умело используют отсутствие такого конкурента, как национальный оператор. «Отсюда неоправданно низкие закупочные цены на зерно, — сказал Ришняк. — Помощь в сумме около миллиарда гривен стала бы для нас определяющей». С созданием на базе ГАК государственного национального зернового трейдера транснациональные компании будут вынуждены корректировать свою ценовую политику по закупке зерна.</p> <p>В свою очередь зерновые трейдеры обвинили правительство страны в создании привилегированных условий для ведения зернового бизнеса госкомпаниям, в частности для Госрезерва и ГАК «Хлеб Украины». Украинская зерновая ассоциация (УЗА), объединяющая крупнейших торговцев страны, призвала Кабинет Министров отменить постановление от 29 июля, в котором предоставляется право на возврат НДС при экспорте зерна в течение максимум трех дней для госкомпаний. В то же время, для остальных участников рынка срок ограничен тремя месяцами. «Большинство компаний, работающие на рынке, поставлены в неравные условия, — говорится в заявлении УЗА. — Дискриминированы все субъекты зернового рынка, кроме Госрезерва и «Хлебa Украины».</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:26:16 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=115#p115 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=114#p114 <p>Деньги приходят слева<br />Марианна Варшавская</p> <p>Гонконг, Сингапур, Тайвань и Япония — регионы с одним из наивысших в мире доходов на душу населения, где многие здания строят в соответствии с принципами фэн-шуй. Бизнесмены Америки и Европы также платят огромные деньги известным консультантам по фэн-шуй за анализ зданий и помещений. И эффект от проведенной работы быстро окупает затраты. В чем заключается действенность древних принципов и как они помогают достичь финансового успеха, выясняли «Известия в Украине».</p> <p>Понимание древних традиций</p> <p>Мода на восточную экзотику давно ввела в лексикон европейцев слово «фэн-шуй». Для большинства соотечественников, решивших построить окружающее их пространство по принципам фэн-шуй, применение древней науки ассоциируется с китайскими колокольчиками, трехлапыми лягушками с монетами во рту и веерами во всю стену. Но лишь немногие понимают, что все это скорее связано с традицией народа, нежели со средствами древней науки. Различные символы, которые с успехом используются в фэн-шуй, влияют на нас скорее психологически, нежели энергетически. Никакого богатства металлические предметы или аквариумы возле входной двери — зоны карьеры и денег по версии Школы черной шляпы, а также рассчитанное с точностью до градуса расположение рабочего стола относительно сторон света, соответствующее постулатам Школы падающих звезд, вам не принесут. Не стимулирует финансовый успех и простое применение принципов Школы форм. Изучение фэн-шуй самостоятельно по книгам тоже малопродуктивно. В результате большинство неофитов приходит к печальному выводу, что фэн-шуй — это чистой воды «развод» по-китайски.</p> <p>По мнению потомственного китайского мастера фэн-шуй из Тайваня, основателя и директора Института фэн-шуй «Блу Маунтин» Шентана Сю, удивляться этому феномену не стоит. «Ни один из сотен дошедших до наших дней классических трудов по фэн-шуй так и не был переведен на западноевропейские языки, — отмечает мастер. — В результате в западной трактовке фэн-шуй утратил свое первоначальное значение как учение о целостности жизни, превратившись в цилиндр фокусника, из которого появляются «левые» штучки».</p> <p>Кстати, именно это упрощенное применение древней традиции заставило Шентана Сю заняться фэн-шуй широкомасштабно, отказавшись от научной карьеры в области органической химии в университете Сиэтла.</p> <p>Огранизация рабочего пространства повысит эффективность работы</p> <p>Финансовый успех и продвижение в карьере начинаются с правильного обустройства рабочего пространства. Для этого мастер Шентан Сю советует соблюдать несколько основных принципов:</p> <p>1. Правильно расположите рабочий стол. Сидящий человек должен видеть дверь. Если повернуться к двери даже боком не удается, на стол можно поставить небольшое зеркальце — оно скорректирует пространство. Это символически будет означать, что вы все-таки защищены. Стена за спиной создаст ощущение надежности.</p> <p>2. Не стоит сидеть, упираясь взглядом в стену. Если перед вами компьютер — установите на его рабочем столе заставку с изображением открытого пространства или пейзажа, который зрительно уводит далеко вдаль или вглубь. Можно повесить на стене большой плакат с перспективой. Таким образом, вы компенсируете «тупик».</p> <p>3. Определите, с помощью чего вы зарабатываете деньги. Если зарплата зависит от количества звонков в офис, то это телефон. Если деньги вам приносят контакты и связи, то ваш символ силы — записная книжка. Область силы и материального благополучия, по теории фэн-шуй, — левый дальний угол. Там и должен располагаться символ силы. Зона справа отвечает за семейное счастье. Тут должны быть фотографии семьи. Кстати, важно, чтобы на этом снимке вы тоже были. Если и в этой области у вас все в порядке, то достичь финансового успеха значительно проще.</p> <p>4. Бумаги, нужные в процессе работы, могут лежать на рабочем столе сверху, но все лишнее стоит убрать — энергия должна циркулировать без помех.</p> <p>5. Если бы вам в помещении пришлось сделать лишь какую-то одну вещь, то я бы посоветовал разместить в нем много живых растений. Это самая простая и легкая вещь, которую можно сделать. Ведь для бизнеса состояние роста, развития также является естественным. И для того чтобы он был успешен, ему также необходима энергия, и энергия живых растений будет его стимулировать.</p> <p>6. Если вы хотите завести денежный талисман, можно положить в кошелек «счастливую» монетку. К каждому она приходит своим путем. Ее могут подарить, или вы сами ее возьмете из крупной выручки. Вот такой талисман действительно работает!</p> <p>Но не стоит забывать, что главный принцип приманивания денег — это старание в работе. «Надо любить свою работу! — уверен Шентан Сю. — И только потом — рассчитывать на помощь фэн-шуй». Так что тех, кто рассчитывал исключительно на древнюю китайскую философию, мы вынуждены разочаровать: только за счет фэн-шуй, ничего не делая, денег не получишь. Это не магия.</p> <p>Среди символов фэн-шуй больше всего денежных талисманов. Самые распространенные: аквариум с рыбками, трехногая жаба с монеткой во рту, «денежное» дерево, три китайские монеты, перевязанные красной нитью, изображение толстого дракона или девяти рыбок — восьми золотых и одной черной. Располагать талисман богатства лучше в левом дальнем углу от входа.</p> <p>Справка</p> <p>Шентан Сю — китайский мастер фэн-шуй, директор первого в США Института фэн-шуй Blue Mountain (wwwbluemountainfengshui.com) в Сиэтле. Родился и вырос на Тайване, в семье потомственных специалистов фэн-шуй традиционной Школы форм. Получил образование в Канаде по специальности «органическая химия». В течение последних 15 лет отошел от научной деятельности и проводит семинары по фэн-шуй в США, Венесуэле, странах ЕС, России и на Украине.</p> <p>Философию фэн-шуй прекрасно знали наши предки</p> <p>Хотите увидеть здания, построенные по всем правилам фэн-шуй — отправляйтесь в музей архитектуры и быта в Пирогове. Там тысячелетний опыт фэн-шуй наших предков «записан» не в трактатах, как у китайцев, а в настоящих хатах, сохранившихся до наших дней. Например, главный вход, расположенный ровно по центру, благоприятен как для женщин, так и для мужчин. А простые целостные прямоугольные формы комнат способствуют ощущению покоя.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:26:03 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=114#p114 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=113#p113 <p>Жизнь после «Оскара»<br />Дмитрий Комаров, Мумбай</p> <p>«Миллионер из трущоб» — возможно, лучший фильм не только года, но и пятилетки. Четыре «Золотых глобуса», восемь «Оскаров» и 300 миллионов долларов мировых сборов тому подтверждение. Сложно представить, что малышня, сыгравшая ключевые роли в этой киноленте, прозябает в нищете, хоть и в лучах славы. Подробности в окрестностях Мумбаи узнал наш специальный корреспондент.</p> <p>Продолжение.Начало в номере от 30.03.09</p> <p>«Хочешь, поставлю тебе отличное индийское кино», — настойчиво предлагал владелец отеля, на крыше которого я вечером пил чай и просматривал отснятые за день картинки. Здесь, на берегу Ганга, в городе Варанаси, меньше всего хотелось таращиться в мерцающий экран старого телевизора. Но индус настоял. Следующие два часа я уже не мог оторваться от видео. И расстраивался каждый раз, когда отключали свет. Ненадолго. Это обычная ситуация. Я впервые увидел кино, настолько реально передающее Индию. Все честно, документально, без прикрас, притом художественно. Это была та самая невероятная Индия, в которой я живу уже более двух месяцев.</p> <p>10-летняя актриса Рубина Али продолжает жить в родных трущобах</p> <p>Рай ли в шалаше?</p> <p>Здесь время измеряется по-другому. Скажу честно: не всегда мог вспомнить, какой день недели. Про свою осведомленность в свежих новостях «из цивилизации» умолчу вовсе. А вот упустить весть о том, что «Миллионер из трущоб» номинируется на «Оскар», в какой-то момент стало невозможно даже для глухонемого слепца. «Как тебе фильм про миллионера?» стал вопросом из разряда «Как дела?»</p> <p>О том, что труды британского режиссера Дэнни Бойла собрали вагон и маленькую тележку «Оскаров», я узнал в поезде, по пути в столицу индийского кинематографа — Мумбай. Но любопытство одолевало еще во время киносеанса на крыше, когда я не знал ни о создателях, ни и о будущем шедевра. Кто эти дети, так искусно сыгравшие трущобных обитателей? Играли они самих себя или притворялись беспризорниками?</p> <p>Обсуждали судьбу малышей и в Бомбее, сегодня именуемом Мумбай. Повсюду плакаты с рекламой «Миллионера», на раскладках — газеты с фотографиями маленьких звезд. Оказалось, буквально вчера они вернулись из Лос-Анджелеса, с торжественного вручения «Оскара».</p> <p>26-летняя мать 10-летней актрисы Рубины готовит еду у себя дома</p> <p>Небольшой консилиум на стоянке таксистов быстро принес результаты — я узнал название района, где живут герои. Это Бандра, окраина Мумбаи, 25 километров от центра. Район знаменит как бизнес-центрами, так и гигантским кварталом трущоб. По одной из версий — самым большим в Юго-Восточной Азии. Ехать решил на электричке, соединяющей центр города со спальными районами и пригородом, и ставшей бомбейской альтернативой метро. Именно эти поезда мы все время видим в кадрах «Миллионера из трущоб».</p> <p>Как свойственно мегаполису с населением около 14 миллионов, трафик бешеный. На авто в Бандру ехать часа полтора-два, на поезде — 25 минут.</p> <p>Трущобы режут глаз и наводят на печальные мысли еще за несколько станций до Бандры. Жутчайшее зрелище: вдоль железнодорожного полотна сотни палаток, небрежно собранных из полиэтилена и картонных ящиков. Повсюду покрывало из мусора, по которому носятся чумазые дети — играют, спят, едят. Именно тут они рождаются, взрослеют, воспитываются и обзаводятся потомством. Перспектив на прорыв — ноль.</p> <p>Коллекция публикаций в индийских СМИ про Рубину</p> <p>Полицейскому на станции показываю газету на хинди, в которой красуется репортаж о возвращении из Штатов в родные трущобы теперь уже всемирно известных киноактеров. Уточнив, кто я такой и зачем мне это нужно, человек в погонах подводит меня к краю моста и указывает рукой на одну из нищенских двухъярусных фанерных построек. «Это дом Латики. Про остальных не знаю», — чем смог помог полисмен.</p> <p>Минут 20 не могу пробраться к месту, которое с моста видел в 50 метрах.</p> <p>Эти трущобы — комплекс стоящих вплотную друг к другу двухэтажных «коробок». Перемещаешься по запутанным темным лабиринтам шириною меньше метра. Здесь же — открытая сточная канава. «Запах» убийственный. Даже самые большие семьи владеют лишь одной комнатушкой около 10 квадратных метров. В углу — бетонная запруда со сливом, где поливаются из ковша и моются. Вещи свалены в кучу. Спят на полу. Пищу готовят на керосинках. Бывает — на уличном костре. Не думал, что после двух месяцев скитаний по Индии еще могу быть чем-то ошарашен. Но эти обитаемые мусорные тоннели сносят крышу даже видавшим виды путешественникам. Пока искал проход к железнодорожному полотну, за мной увязалась группа сопровождения из нескольких десятков малышей. Просто шли следом.</p> <p>Наконец, вижу дом, на который указал полицейский. На двери сушится розовая кофточка — та самая, в которой сегодня юная актриса Рубина Али красуется на обложках всех печатных СМИ. Внутри женщина готовит рис. «Намастэ! Здесь живет Рубина, она же Латика?» — спрашиваю я. «Не намастэ, а салам. Мать Рубины — вот», — строго отвечает хозяйка и указывает в сторону шпал, где сидя в кругу на корточках общаются женщины. Индусское приветствие «намастэ» здесь не в ходу и не в почете — квартал мусульманский.</p> <p>Слева направо: Куши – мать Рубины, Сана – ее сестренка, наш спецкор и соседи семейства</p> <p>Мама звезды, молодая женщина, встречает меня искренней улыбкой и жестом предлагает сесть рядом. В свои 26 лет Куши успела родить четверых детей. Первый, рожденный ею в детстве, умер. Осталось трое, среди них — 10-летняя кинозвезда Рубина. «Я сделала операцию, больше детей не будет. Хватит, не хочу», — рассказывает Куши, все время извиняясь за слабый английский. С мужем она развелась. Вместе с отцом Рубина сейчас где-то на пикнике и вернется только через два дня. Чтобы в школу пойти.</p> <p>Вокруг выстраиваются кольцом и слушают наш разговор, пожалуй, человек сто. «Я счастливая мать — мою Рубиночку теперь знает весь мир. Вас с ней тоже познакомлю, в понедельник. А сейчас пойдемте обедать», — светится Куши и приглашает в гости. С ней всегда рядом тоже очень улыбчивая, излучающая позитив девчонка — 12-летняя дочь Куши по имени Сана, сестренка Рубины.</p> <p>Мы снова погружаемся в лабиринты трущоб, и через минуту уже на месте. По крутой деревянной лестнице поднимаюсь наверх. По сравнению с другими трущобами тут даже неплохо. «Неплохо» со слезами на глазах. Семь квадратных метров, место для мытья, стопка одеял и одежды в углу, полки с металлической посудой, керосиновая горелка. «Где спит Рубина?» — спрашиваю я. «Вот тут, на полу мы все спим», — рассказывает женщина, насыпая горох и овощи в кастрюлю. Готовит для меня дал — индийский суп из гороха. В условиях дикой антисанитарии трапезничать не хотелось. Равно, как не хотелось обидеть приветливых людей, поэтому из вежливости рискнул.</p> <p>Куши достает из пакета внушительных размеров пачку индийских газет с публикациями о дочери: гордится, коллекционирует, бережно раскладывает на полу и показывает мне. В углу дремлет пьяный дядя Рубины Гулам, периодически бормоча себе под нос хмельную затею: «За съемку — 100 рупий». Куши агрессивно перебивает его на хинди, а потом, извиняясь, добавляет, чтобы я не обращал внимание. Пока обед доваривается, мама Рубины демонстрирует мне паспортные фото дочери и свои черно-белые, свадебные. Почему, спрашиваю я, на пикник не поехали? «Да потому что с мужем», — говорит Куши, и не подобрав подходящего слова, сжимает кулаки и стучит ими друг о друга. Враждуют, одним словом. Не общается. Мириться не собирается. Но верит, что найдет своего следующего «единственного». Правда, уже не будет детей.</p> <p>Виртуальные квартиры</p> <p>Я спросил у моложавой женщины, облик которой трудно сопоставим с образом многодетной матери, как обстоят дела с обещанной государством квартирой. Дело в том, что перед визитом в трущобы я начитался новостей в интернете. Там чуть ли не в один голос сообщают: ура, детям подарили квартиры. В действительности все это пока вранье. Но Куши верит слухам. И надеется, что вскоре выберется из пригородной помойки в горо</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:23:31 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=113#p113 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=112#p112 <p>Бремя перемен<br />Дмитрий Комаров, Мумбай</p> <p>«Миллионер из трущоб» продолжает собирать по миру четвертую сотню миллионов долларов. Тем временем дети, сыгравшие в кино главные роли, остаются трущобными обитателями. Мировая слава пока не вытащила их с помойки. «Известия в Украине» продолжает рассказывать подробности этой грустной истории, которые в Индии выяснил наш спецкор.</p> <p>Продолжение.</p> <p>Начало читайте здесь</p> <p>Десятилетние Азарудин Мохаммед Исмаил и Рубина Али, сыгравшие в оскароносном фильме Салима с Латикой, — соседи. Их нищенские кварталы на окраине Мумбаи расположились через дорогу, в каких-то 800 метрах друг от друга. Только что я отобедал вместе с мамой маленькой звезды Рубины, а теперь по бесконечному мусорному покрывалу спешу в гости к другой мировой знаменитости. На улице плюс 38, все плавится, в воздухе пыль и навязчивый шум железнодорожной станции Бандра.</p> <p>Курево нищих и аристократов</p> <p>Трущобы могут быть хуже трущоб. Быт в квартале Азарудина еще «трущобнее», чем у его коллеги-актрисы Рубины. Никаких деревянных построек: сон на пакетах, газетах и тряпках, что стелятся прямо на землю возле шпал. Крыша над головой — самодельный каркас из старых досок, на который небрежно накидывается полиэтилен. Например, изношенные упаковки от товаров.</p> <p>Азарудин Мохаммед теперь – звезда трущоб</p> <p>Что характерно для таких мест в Индии — жуть не мешает жить. Полное отсутствие бытовых удобств не смущает людей, многие из них сознательно становятся многодетными. А дети, которых много, ползают по мусорным кучам, выискивая для себя импровизированные игрушки. Тут же подростки сражаются в крикет. А если биты нет, заменяют обломком бревна. Барышни занимаются «постирушками» в канаве с нечистотами. Их суженые разглагольствуют или читают свежие газеты с рассказами о звездных соседей. И курят «биди» — самое популярное в Индии «курево». Каждая сигарета размером со спичку внешне похожа на маленькую сигару — табачная стружка обернута в лист. Кстати, эти же сигареты стоимостью от трех до шести рупий за пачку выбирают не только нищие. Не раз замечал их в зубах людей богатых и очень непростых. «Потому что в жизни что-то понимаю», — поясняют те и делают затяжку. Есть что-то в этих мини-сигарах с привкусом махорки. Даже я, некурящий, в Индии часто коротал время вместе с «биди».</p> <p>На парапете возле железнодорожного полотна те самые «биди» курит худощавый мужичок в аккуратных белых одеждах. Это 45-летний Мохаммед Исмаил — отец Азарудина. Болен туберкулезом, поэтому мизерные гонорары за большую роль сына семья потратила на лекарства. У Шами Шек Исмаил — жены Мохаммеда Исмаила — какие-то проблемы с глазом. Едва открывается. Основной бизнес супругов — продажа старой древесины, стройматериала для будущих трущоб. Так и зарабатывают на жизнь, да на приличные шмотки для сына. Ему теперь выглядеть нужно — человек-то публичный.</p> <p>Мама юного актера, сыгравшего Салима, возле дома семейства</p> <p>Вся округа сегодня называет правительство врагами, а съемочную команду «Миллионера из трущоб» — подлецами. Ведь пресса и интернет пестрит новостями о том, как герои нации жилье получили. «Мы тоже все время читаем, как нам квартиры дали. Но к нам никто не подходил», — иронизирует мать Азарудина. Когда может, изъясняется сама, когда нет — подключает соседей в роли переводчиков. Вообще, когда здесь находишься, забавно читать новости в отечественном интернет-пространстве. Индия далеко, бредовую информацию и фантазии распространяют по принципу «скопировал-вставил». Кто ж проверит. Там же рассказывают, что многие индийцы якобы неодобрительно восприняли фильм, демонстрирующий нищету их страны. Быть может, не исключаю. Но я за три месяца не встретил ни одного индийца, которого бы фильм обидел. Напротив, «Миллионером из трущоб» гордятся и восторгаются.</p> <p>За год Азарудину пришлось выезжать на длительные съемки 5 или 6 раз. Из каждой командировки он привозил домой от 100 до 200 долларов в рупиевом эквиваленте. Жители низов Индии тогда не предполагали, что киноленту ждут «Оскары» и «Золотые глобусы». А по трущобным меркам и сто долларов — деньжища. Вот и ответили дети на заманчивое предложение «ача-ача», то есть согласием. Обида и отчаяние пришли к ним вместе с триумфом «Миллионера из трущоб». Задумались: а не «кинули» ли? И почему Гарри Поттер купается в деньгах, а Салим с Латикой — в мусоре?</p> <p>Несладкая слава</p> <p>Его я узнал сразу. Сыгравший Салима Азарудин бодрился и искусственно улыбался. Опыт общения с прессой и камерами — налицо. «Ну, привет, что ты хочешь от меня узнать», — с ходу начинает маленькая звезда большого кино. И инсценирует двумя руками стрельбу из пистолета в сторону объектива. Через полминуты нас плотным кольцом окружает весь квартал. «Салим» злится, что-то шепчет на ухо матери, та выкрикивает призыв вслух. Понятно, что просят не толпиться, разойтись. Безрезультатно. Азарудин взрывается — орет, расталкивает толпу и «прорубает» дорогу к отцу, по-прежнему курящему «биди» на парапете. Я не понимаю их язык. Но из мимики, жестов и интонации смысл ясен: «Папа, надоели они мне! Ходят попятам! Устал! Что мне делать?!» Сегодня парню не побыть одному — «хвост» следует неизменно. Каждый второй, если не первый, называет себя его другом. Таких — полные трущобы.</p> <p>Рубина Али стирает свой гардероб сама</p> <p>На помощь приходят крепкие мусульмане — помогают разогнать зевак. «Мои друзья говорят, что лучше вернуться в Америку. Я тоже этого хочу. Да и режиссер обещал подыскать роль», — говорит мальчик. «К тебе теперь каждый день приходят журналисты. Это проблема для тебя?» — звучит один из моих вопросов. Но нервы Азарудина, очевидно, расшатаны до предела. Он хватается за слово «проблема» и снова взрывается. Импульсивно подорвавшись с места, парень берет меня за руку и тащит в сторону своего шалаша. Выбор мата в английском невелик — «фак» да «факен». Если деликатно перевести на русский язык то, что вырвалось из уст ребенка, звучать фраза будет примерно так: «Твою мать, есть ли у меня проблемы? Пойдем, я покажу свои проблемы. Мой дом — моя проблема. Я не хочу спать в мусоре на земле, я хочу нормальную квартиру. Но это «факен» государство ничего не дает». В глазах отчаяние. Очевидно, парень еще не в состоянии разделить позавчерашний сон и жестокую реальность. Была красивая жизнь, дорогие машины, лучшие гостиницы и элитные рестораны. Стоп. А что это? Где я? Объясните. Ущипните. Разбудите! Была же сцена, по которой прогуливался в модном смокинге и крутил в руках статуэтку «Оскара». А теперь — один из самых нищенских в округе «домов»: три с половиной квадратных метра земли, небрежно укрытые некогда рекламным плакатом на покосившемся деревянном каркасе. Вместо двери — грязное одеяло. Вот и сказочке конец.</p> <p>За кадром</p> <p>Куши, мать Рубины, дружит с родителями Азарудина. Вечерами они вместе обсуждают сплетни о себе и обмениваются вырезками из газет. Семья мальчика предлагает мне поесть. Сославшись на недавние угощения в доме Куши, отказываюсь. Той трапезы мне хватило минимум на следующие сутки, которые я пролежал в номере с отравлением. Я ожидал его, сделав два глотка воды за обедом. Внешне чисто, а вкус подозрительный. Меня вода свалила, а народ не жалуется. Для них эти грязь c микрофлорой — родные.</p> <p>Мохаммед Исмаил болен туберкулезом. На заднем плане – матери Азарудина и Рубины</p> <p>В понедельник вернулся в Бандру. Куши дремала на полу, Рубины не было. Я отправился к отцу девочки, домик которого всего в минуте ходьбы отсюда по лабиринтам. Вот эта улица — узкий проход между коробками из металлического шифера. Рядом неизменный спутник — зловонная канава. Дверь мне открыла она — та самая Латика из кино. Улыбнулась и знакомым по фильму голоском прощебетала: «Хинди, хинди». Чтобы переводчика пригласили. В отличие от Азарудина девочка совсем не говорит по-английски и совсем не выпендривается. Напротив, этот милый ребенок опускала глаза и отводила взгляд. Я застал ее на полу, за сортировкой гардероба перед большой стиркой.</p> <p>Рубинка бегло пробормотала, что мечтает стать настоящей актрисой большого кино. Видимо, еще не осознала, что это произошло. Добавила, что сейчас очень счастлива. Завернув охапку одежды в тряпку, взвалила тюк на спину и вдоль канализационной канавы пошлепала в сторону водоема почище. Стирать. Примечательно, что обула красивые позолоченные вьетнамки. А ведь и жизнь ее перевернулась почти по сказке «Золушка»: нищета, бал, карета и снова нищета.</p> <p>Рубина принимает ванны</p> <p>В канаве купались сверстники Рубины. Ей тоже не терпелось окунуться. Знаменитость быстро намыливала вещи и грузила в таз, где отстирывала ногами — топаньем и прыжками. Завершив стирку, звездочка бросила клич — и ребята на руках спустили ее в глубокую бетонную канаву. Прямо в одежде. Минут сорок актриса ныряла, брызгалась и хулиганила в грязной воде. Выглядела вполне счастливой. В отличие от Азарудина, она легко перенесла расставание с позавчерашней роскошью. По крайней мере, так кажется.</p> <p>Возле дома я увидел Рафика Али Куреши — отца Рубины. Молодой, крепкий, приличный мужчина. Он возвращался с железнодорожной станции, куда ходил за свежей прессой. В руках Рафика — глянцевый журнал с изображением дочери на обложке. За съемки ей заплатили меньше, чем соседу Азарудину. Гонораров детей за главные роли, пожалуй, не хватило бы даже на несколько бутылок дорогого вина для фуршета по случаю «Оскара». В том, что государство подарит квартиры, Рафик не уверен. Ведь жизнь показывает: от государства жилья ждать — всю жизнь в нечистотах купаться.</p> <p>Соседи звезд «Миллионера из трущоб» играют в крикет</p> <p>После водных процедур девочка закрылась в доме. Пока я ждал ее, подошло два фотокорреспондента из мумбайского новостного агентства и глянцевого журнала. Постучались, Рубина открыла, бросила пару фраз на хинди и спряталась. «Она сегодня больше не хочет фотографироваться», — спокойно сообщили индийские журналисты и пошли. Оказывается, не приняла их Рубина и вчера. Счастье коллеги снова попытают завтра. А сейчас я вместе с ними еще раз пошел в гости к Азарудину. Там изменения. На месте шалаша из полиэтилена — другой, из металлического шифера. А в остальном картина прежняя — Мохаммед Исмаил сидит на земле, режет овощи и курит «биди». «Азарудин в госпитале Мумбаи. Плохо перелет перенес, тошнит его, живот болит», — сообщил отец мальчика. И с едва заметной улыбкой кивнул мне головой, когда в его нагрудный карман я положил 300 рупий. В знак символической благодарности.</p> <p>Прорвутся</p> <p>После первого посещения трущоб я сразу поехал в суперсовременный кинотеатр в центре Мумбаи, чтобы еще раз посмотреть кино. Мумбайцы подъезжали на новых BMW и Range Rover. Самый дорогой билет — около 300 рупий. Это бюджет для трущобной семьи дня на три. Люди хрустели попкорном, смотрели на улыбающегося с экрана хулигана Салима и смеялись. Мне было грустно: пацана я видел час назад и точно знал, что в эту самую секунду он пытается уснуть, лежа на земле, в запахе мусора, под шум поездов.</p> <p>Покрывало из мусора – норма для трущоб Индии</p> <p>С другой стороны, этим детям повезло. В отличие от миллионов индийских коллег по трущобам их заметили. И теперь обязательно пригласят на съемки в какой-нибудь рекламе или задействуют в проектах. Так, сыграв на экране самих себя, ребята получили шанс на новую жизнь.</p> <p>Рафик Али Куреши на родной улице</p> <p>Райдер</p> <p>Для полноты картины о жизни юных звезд «Миллионера» мне не хватало юного актера Аюша, сыгравшего главного героя Джамала в детстве. Оказалось, этот мальчик не из трущоб, а доступ к звездному телу непрост. Я вышел на подругу семьи, после долгих переговоров она согласилась продиктовать телефон родителей мальчика. Папа Аюша в обмен на встречу с сыном потребовал рекомендательные звонки. Сначала подруги, потом кого-нибудь из индийских медиа. Я смиренно выполнял задания. В частности, помогли фотокоры, с которыми я познакомился возле домика Рубины. Позвонили, отрекомендовали.</p> <p>Позолоченные шлепанцы на пороге дома Рубины</p> <p>Но стало очевидно, что родня маленького актера поймала «звездочку». Отец продолжал переносить встречу и придумывать новые задания. Просто «квест» какой-то. Теперь шанс увидеться с мальчиком у меня появится только через два дня, а прибыть в гости я был обязан с эскортом индийских журналистов. Такой «райдер» меня не устроил, и мы распрощались.</p> mybb@mybb.ru (yatsenyuk) Tue, 14 Jul 2009 21:23:14 +0400 http://yatsenyuk.mybb.ru/viewtopic.php?pid=112#p112